Підприємство «Криворізький будинок профспілок»

Підприємство «Криворізький будинок профспілок» створене для забезпечення статутної діяльності засновника – Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок, міських організацій профспілок.

Наша адреса:

Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Металургів, 36-А.

Тел. (0564) 92 – 13 - 90

Учбовий центр Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок

Учбовий центр Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок (УЦ ДООП) – це цілісний майновий комплекс зі своїми їдальнею, кафе-баром, готелем

ПРОПОНУЄ:


Навчання за сучасними програмами на 2016-2017 навчальний рік

  • Авторські семінари (для профспілкових працівників, спеціалістів, юристів кадрових служб підприємств, бухгалтерів і керівників підприємств):
  1. «Кадровий аудит своїми силами. Навчаємось працювати без помилок та штрафних санкцій. Мобілізація і демобілізація: вирішуємо проблеми» (8 акад. год).
  2. «Охорона праці на підприємстві. Атестація робочих місць за умовами праці. Нюанси і протиріччя законодавства щодо застосування Списків №1 і №2 з урахуванням внесених змін. Атестація працівників і оцінка персоналу. Кадровий резерв» (16 акад. год.)
  3. «Роботодавець і трудове право: протиріччя законодавства 2016 року. Ризики роботодавця. Як захистити права власника та найманих працівників у період проведення в Україні мобілізації?» (8 акад. год.)

    Проводить навчання Заболотна Світлана Петрівна, експерт по трудовим правовідносинам і кадровому аудиту, автор серії книжок «На допомогу працівнику відділу кадрів», викладач УЦ ДООП;

   4.«Профспілка та суспільство» - роль профспілок у професійному становленні робітників в умовах децентралізації влади – 18 акад. год. (3 дні навчання щомісяця з березня до травня). Перше заняття 14 березня 2017 р. Початок о 10.00.

    Проводить навчання Спикторенко Ігор Валентинович, доктор наук з державного управління, професор кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президенті України.

  • Авторські тренінги:
  1. «Сучасні технології ефективного ведення переговорів». Школа переговірників (для профспілкових працівників і активістів, відповідальних за підготовку та укладення колективних договорів) - 36 акад. год., 6 днів навчання поетапно щомісяця по 2 дні (дати узгоджуються) з видачею сертифікату відповідного зразка.
  2. «Молодіжна політика держави і профспілок». Реалізація молодого творчого потенціалу працівника як важливий мотивуючий фактор профспілкового членства (для членів Молодіжних рад) - 36 акад. год., 6 днів навчання поетапно щомісяця по 2 дні (дати узгоджуються) з видачею сертифікату відповідного зразка.
  3. «Ораторська майстерність та публічні виступи» - 8 акад. год. з видачею сертифікату відповідного зразка.

    Проводить тренінги Новицька Інна Іванівна, директор консалтингової компанії «НОВА ПЕРСОНА», сертифікований бізнес-тренер і фасілітатор України.

    Центр проводить виїзні семінари відповідно до поданих замовлень для груп від 20 осіб.
Для організованих груп навчальна програма може складатися за пропонованою тематикою або індивідуально, з урахуванням потреб замовника.

  • Курси цільового призначення:
  1. «Захист профспілкових прав. Законодавчі підстави» - практичні поради громадському інспектору праці. Періодичний курс навчання – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  2. «Колективні трудові спори, конфлікти: спосіб вирішення, роль профспілок» -7 акад. год. (1 день навчання відповідно до поданих замовлень).
  3. «Мотивація профспілкового членства» - розглядається питання збереження профспілкового членства в умовах реструктуризації виробництва – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  4. «Інформаційна робота в профспілковій організації» – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  5. «Сучасні методи організації фінансової роботи» – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  6. «Організація ревізійної роботи в профспілковій організації» – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  7. «Організація діловодства в профспілковій організації» – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  8. «Завдання і роль профспілок у вирішенні проблем гендерної рівності» – 14 акад. год. (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).
  9. «Органайзинг як інструмент мотивації профспілкового членства» - 14 акад. год. . (2 дні навчання відповідно до поданих замовлень).

    В процесі навчання слухачі мають можливість користуватися WI-FI


    Запрошуємо на навчання зацікавлених осіб у створенні об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (надалі ОСББ).
    ТІЛЬКИ У НАС за допомогою висококваліфікованих спеціалісти в галузі права, бухгалтерського обліку, оподаткування Ви отримаєте знання з актуальних питань створення та організації ефективної роботи ОСББ.

    Вартість навчання на короткострокових курсах цільового призначення складає 120,00 грн/день з урахуванням 20% ПДВ.
Вартість навчання на курсах  підвищення  кваліфікації складає 144,00 грн/день з урахуванням 20% ПДВ.
    
    Авторські семінари, тренінги проводяться відповідно до поданих замовлень. Вартість   навчання розраховується окремо на кожну групу в залежності від кількості учасників та терміну навчання.

    Вартість, умови навчання та іншу інформацію можна отримати по телефонам (056) 370-71-87, факс: (056) 370-72-05 або завітавши до нас за адресою: м.Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 3-А.

E-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.; Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Детальніше – на нашому сайті:  zumc.dp.ua

История профсоюзов Днепропетровщины

Первый председатель

   Многие годы мы почти ничего не знали о судьбе первого председателя межсоюзного профцентра Днепропетровщины И.Х.Иванова. Потребовались годы поиска, позволившего, наконец, узнать подробности жизни этого замечательного человека и профсоюзного лидера.

   … 1921-й год. Невероятно тяжёлое время: разруха, безработица, голод. Не работает большинство предприятий Екатеринослава. В связи с активизацией повстанческого движения в губернии объявлено военное положение. Весной начались массовые протесты рабочих, недовольных проводимой властью политики «военного коммунизма». В итоге они закончились настоящим восстанием, названным по аналогии «маленьким Кронштадтом». Массовую акцию протеста удалось подавить лишь с помощью регулярной армии.

         В этот период только начинается формирование профсоюзных структур. Но многие из профорганизаций находятся под влиянием РСДРП (меньшевиков). Местные большевики не вызывают особого доверия Москвы, опасающейся вообще потерять Украину. Обеспокоенный центр направляет в Украину своих посланцев для «наведения порядка».Ivanov

         В этой команде прибыл в Екатеринослав и коренной русак уроженец Симбирска (ныне - Ульяновска) Иван Иванов, член партии с 1904г., активный участник революционного, рабочего движения, опытный профсоюзник. В 1919-1920гг. он возглавлял Симбирский губпрофсовет, а затем руководил профсоюзами Иваново-Вознесенска (Иваново), где оставил по себе хорошую память как человек волевой и деятельный.

       Активно включился И.Иванов и в профсоюзную работу на Екатеринославщине.

         «… Аппарат был недостаточно силён, - говорилось в отчёте конференции губсовпрофа за декабрь 1921 – январь 1922гг. – … Прибыл и утверждён в должности председателя ГСПС т.Иванов… (До этого были временно исполнявшие эти обязанности. – Прим. авт.). Вслед за губсъездом прошёл ряд губернских съездов союзов (строители, совработники, Работпрос, деревообделочники, нарсвязь и печатники). Все они закончились вполне успешно проведением намеченного состава… Вполне успешно прошла в городе Неделя Профинтерна… Намечено проведение Недели помощи голодающему ребёнку. Предполагается взять под патронаж профсоюзов ряд детских домов, находящихся в ведении Наробраза и ныне снятых с госснабжения.

         В связи с новыми задачами профсоюзов (тезисы ЦК РКП) проведён ряд заседаний бюро фракций ГСПС. Отмечена своевременность и целесообразность перехода к новым формам профдвижения».

         Но одно дело наметить, а другое… Восстанавливать и создавать новые профорганизации приходилось в условиях катастрофической разрухи, когда тысячи рабочих оказались не у дел и были вынуждены подрабатывать где придётся, мотаться по селам в поисках хоть какого-то пропитания. Ещё хуже дела были в провинции, на селе, где хозяйничали махновцы и отряды других крестьянских предводителей. А тут ещё в Москве заговорили о новой экономической политике, возрождении капиталистических элементов.

         Тут у кого хочешь голова могла пойти кругом. Многие коммунисты, разочарованные новыми веяниями, начали стреляться. Но лидер профсоюзов губернии к трудностям привык. С малых лет Иван сам зарабатывал себе на жизнь. Окончив школу и намного проучившись в учительской семинарии,   из-за нехватки средств у родителей он был вынужден наняться в Симбирске в ученье к ювелиру. Пришлось получать от хозяина подзатыльники и зуботычины, но однажды Иванов ему «дал сдачи», навернув самодура молотком.

         Работая после этого на местном чугуно-литейном заводе, Иван включился в революционное, профсоюзное движение, был избран председателем (и это в 17 лет!) союза металлистов Симбирска. Но попав вскоре под надзор полиции, был вынужден сменить место жительства. Поносило же парня по Руси! Пришлось хлебнуть и сибирской каторжной баланды в далёком Верхнеудинске…

         Возглавляя профсоюзы Иваново-Вознесенска, Иван Харитонович так определил их цели на восстановительный период: «Будучи основным хребтом пролетарской диктатуры, главным участником экономического строительства Советской республики и единственным организатором труда, профсоюзы определяют свои задачи… как единственно правильные в переживаемую эпоху. Это вовлечение масс в процесс развития производственных сил. Пробуждение интереса среди членов союза к производственным задачам. Улучшение материального положения рабочих и поднятие культурного уровня, так, чтобы каждый член союза понимал, почему от него требуют усиленной производительности. В связи с этим центр деятельности должен быть перенесён на места, фабрики, заводы, в широкую массу».

         Судя по сохранившимся протоколам заседаний президиума Екатеринославского губернского совета профсоюзов, круг решаемых им в 1921-1923гг. вопросов был необыкновенно широким. Особое внимание уделялось восстановлению разрушенного войной хозяйства. В первую очередь – предприятий металлургии, машиностроения, горнодобывающей отрасли. Ведь Екатеринославщина была тогда одним из ведущих промышленных центров не только Украины, но и всей страны. Чрезвычайно большое внимание уделялось этому на IV губернском съезде профсоюзов.

   Благодаря проведённой работе, постепенно оживали Брянка, заводы Левобережья, рудники Кривбасса. С возвращением на предприятия рабочих росли и ряды профорганизаций. Если на 1 октября 1922г. в них насчитывалось 55876 чел., то уже к концу 1923г. – 129575 чел. Росло и число профсоюзных активистов.

         Им председатель губсовпрофа уделял повышенное внимание. С 1922г. в профсоюзах отказались от принудительного вовлечения в свои ряды и был взят курс на добровольное членство, развитие внутрисоюзной демократии, активному вовлечению членов профсоюзов в союзно-общественную деятельность и управление производством. Конечно, важную роль играли и материальные стимулы членства в профсоюзах. Помимо всем известного «Пиво - только членам профсоюзов», были другие блага. Так, газета «К труду» в 1921 г. (№92) сообщала: « 1 советская баня будет открыта 27, 28, 29 апреля с. г. для членов профсоюзов и семейств красноармейцев (с предъявлением членских карточек)». Для рабочих открывались дома отдыха (как тогда говорили «дачи»), их отправляли на отдых и в санатории на море, где раньше могли отдыхать только богачи.

     Но вместе с тем, особенно у молодежи, появлялся повышенный интерес к общественной работе. «Первоочередной задачей профорганизаций, - отмечалось на 3 губернском съезде профсоюзов, - должно стать всемерное выявление и развитие инициативы отдельных работников в деле активного участия в союзной и хозяйственной работе. Союзы должны проводить тщательный отбор всех выдающихся наиболее способных работников из массы... контролировать обязательную отчетность перед союзной массой выбранных ею представителей (в Горсовет, союзные съезды, конференции)».

         При этом акцент делался и на подъем роли первичного профзвена. Ставилась задача превратить заводские комитеты профсоюзов из «органов по обслуживанию текущих потребностей рабочих в первичную ячейку союза, ставя целью в первую очередь задачи хозяйственного воспитания рабочей массы и организации рабочего быта…»

         Благодаря этому в 20-х годах профсоюзы стали реальной силой, с которой считались все. Несмотря на усиливавшийся партийный диктат и при том, что И.Иванов был ярым проводником большевистского курса, он в то же время должен был прислушиваться к мнению масс. Конечно, оказавшись между молотом и наковальней, приходилось и лавировать. Недавно удалось ознакомиться с рассекреченными архивными материалами о деятельности партийной фракции губсовпрофа (аналога парткома), главной задачей которой было «проведение партийной линии». Ни один сколько-нибудь значимый вопрос не выносился на рассмотрение президиума до обсуждения его фракцией. Особенно, что касается кадровых вопросов.

         В поле зрения профсоюзов были в те годы вопросы борьбы с безработицей. Только в 1922 г. на Екатеринославщине насчитывалось до 5 тыс. безработных. Профсоюзы курировали биржи труда, следили за тем, чтобы получали рабочие места в первую очередь члены профсоюзов, оказывали материальную помощь и подкармливали оказавшихся без средств к существованию и их детей в специально созданных столовых.

         Ну и конечно – зарплата. Её уровень трудящихся никак не устраивал. Причём, много проблем было как на промышленных предприятиях, так и в бюджетных организациях, работники которых также получали мизерную зарплату да и то крайне несвоевременно. В связи с этим как профсоюзы просвещенцев и медиков - Работпрос и Медсантруд, так и губсовпроф требовали от губернской власти обеспечения строго соблюдения сроков выдачи зарплаты.

         Одним из механизмов защиты наемных работников стали коллективные договора и соглашения. Но внедрение их шло с большим трудом. В отчёте губсовпрофа за 1922г. говорилось, что «колдоговоров заключается совсем мало – 16… из них в частных – 4… Основной тормоз – отсутствие законодательства».

         От внимания профоргана не ускользнуло то, что, с одной стороны, заключению колдоговоров сопротивлялись хозяйственники, но, с другой, нередко и профсоюзы шли у них на поводу, соглашаясь на краткосрочные - месячные, двухмесячные тарифные договоры.

         «Новая политика профессионального движения, приведшая в первую очередь к выдвижению на главное место защиты интересов работников от станка, - отмечалось в изданной в 1927г. книге «Очерки развития профессионального движения на Днепропетровщине», - заставила поставить вопрос о тарифной практике. На третьем губернском съезде профсоюзов, в 1921 году, было уже выдвинуто положение о необходимости конкретного повышения заработной платы. Июньские события 1921г. (о них мы ещё скажем. – Прим.авт.), завершившие глухую борьбу, происходившую на предприятиях, были подготовлены контрреволюционными элементами на тех же недостатках системы твёрдых тарифов заработной платы. Лишь с переходом на рельсы новой экономической политики, с началом действенной работы по восстановлению разрушенного хозяйства профсоюзы перешли к коллективному договору, к установлению норм заработной платы в зависимости от хозяйственной мощи предприятий».

         Как результат – и это губсовпроф и его председатель И.Х.Иванов, несомненно, тоже могли записать себя в актив – заработки рабочих значительно выросли. Если в декабре 1922г. они составляли в среднем 14 руб. 97 коп. (17,8% от уровня 1913г.), то уже через год – 36 руб. 36 коп. (43,4% к 1913г.).

         Причём, губернский совет профсоюзов внимательно следил за материальным положением рабочих и служащих. Для этого регулярно проводилось обследование бюджетов семей работающих. Основываясь на полученных данных, профорган вносил конкретные предложения органам власти касательно проведения политики ценообразования, установления тарифов на проезд в транспорте и на коммунальные услуги. А с последним были проблемы и тогда. Екатеринослав после гражданской войны лежал в руинах, пришли в упадок системы канализации и водоснабжения. Высокой была стоимость проезда в трамваях. Существовала и огромная задолженность населения за коммунальные услуги, но при этом тарифы на них постоянно повышались. Это, естественно, вызывало многочисленные нарекания трудящихся.

         Озабоченное таким положением, руководство совета профсоюза в апреле 1922г. заслушало этот вопрос на президиуме. Совет потребовал от органов власти усилить внимание к работе этого жизненно важного для горожан участка.

         Председатель губсовпрофа И.Иванов «указал на большой отрыв коммунхоза от широких рабочих масс и на необходимость поставить коммунальное хозяйство так, чтобы коммунальные услуги были доступны для рабочих».

         С этой целью, наряду с другим, было предложено «широким образом проводить классовый принцип, как в снабжении, так и в оплате коммунальных услуг; усилить работу по расширению доходной части сметы, перекладывая большую часть расходов на население – не членов профсоюзов» (в особенности – предпринимателей. – Прим. авт.)».

         Тем не менее, несмотря на всю эту большую деятельность профсоюзов, недовольство в рабочей среде постоянно выливалось во всевозможные протестные акции. Конечно, профорганизации старались их упреждать.

         Подливали масла в огонь и нэпманы. В отношении стачек на частных предприятиях (а их с началом НЭПа расплодилось в губернии множество) губсовпроф их даже поощрял – как один из методов классовой борьбы. Более сдержанное отношение было к забастовкам на государственных заводах – тут выдвигалось требование, чтобы возмущение рабочих не выливалось в стихийные, неконтролируемые профорганизациями акции; в данном случае речь могла идти только о протесте «против бюрократических извращений органов управления».

         На организованном Южбюро ВЦСПС в мае 1922 г. совещании представителей губсовпрофов лидер екатеринославских профсоюзов И.Х.Иванов наряду с тем, что обрисовал катастрофическую ситуацию в губернии (безработица, голод - «люди умирают прямо в помещении бирж труда»), указал и на то, что «хозяйственные органы задерживают заработную плату по месяцу и по полтора, и отсюда – вполне естественны итальянские стачки» (на тогдашнем сленге – забастовка в относительно «мирной» форме: без приступления к работе или же работе строго по инструкциям).

     Тем не менее, забастовочное движение ширилось, что вызывало острую реакцию со стороны парторганов. Поэтому приходилось профсоюзам заниматься не только защитой интересов трудящихся, но и одновременно выполнять несвойственные им функции принуждения к труду. С этой целью под их контролем создавались товарищеские дисциплинарные суды. При участии профсоюзов – что было то было! – производилась и перерегистрация рабочих после закрытия в 1921 г. властью «крамольных» предприятий (Брянка, паровозные мастерские), с тем, чтобы отсеять «смутьянов».

       Нередко вспышки протеста объяснялись действиями «подрывных сил», в том числе и в профсоюзах. Особенно оппозиционные настроения к методам советского управления присутствовали в союзах пищевиков, швейников, печатников, частично – у металлистов, которые находились под некоторым влиянием меньшевиков, многие из которых имели еще дореволюционный опыт профсоюзной работы. С ними не церемонились, безжалостно вычищая из профсоюзов. Именно в бытность Иванова председателем губсопрофа эта работа была практически завершена. Во главе всех без исключения отраслевых профорганизаций были поставлены проверенные партийцы.

   Таковы были реалии того неспокойного времени ломки старых устоев. Сумасшедший темп работы, стрессы, конечно же, сказывались на здоровье прошедшего каторгу И.Х.Иванова. В Екатеринославе он слег от тифа и долго болел. В 1923 г. его переводят на должность председателя Астраханского губсопрофа, а через год на аналогичную работу на Тамбовщину. Возглавлял он и республиканский совет профсоюзов Таджикистана. После чего перешел на работу в органы управления – он был заместителем председателя облисполкома, председателем облплана Удмуртии.

   Как дальше сложилась его судьба, мы, к сожалению, не знаем. Единственное что удалось установить: закончил свой жизненный путь видный деятель революции и профсоюзного движения Иван Харитонович Иванов в Горьком (Нижнем Новгороде) в 1939 г., где и похоронен на Бугровском кладбище (в 1974 г. рядом нашла упокоение и его жена, тоже старая большевичка Анна Прокофьевна Иванова). Наши ивановские коллеги высказывали предположения, что Иванов пал жертвой сталинских репрессий. Действительно, как и по всей стране в 1937-1938 гг., в Горьком происходило массовое уничтожение «врагов народа». Погибли и почти все обитатели тамошнего «Дома политкаторжан» - старые большевики, которых тайно хоронили на Бугровском кладбище (здесь сейчас открыт мемориал памяти репрессированных). Но Иванова среди них не было. Это подтвердила публикация в местной краеведческой газете «Некролог» за 7 сентября 2011 г., подготовленной, судя по всему, на основе сохранившейся кладбищенской книги регистрации захоронений (таковых в 1939 г. там было всего два).

                                                                     В.Коврига 

 

 

А НАЧИНАЛОСЬ ВСЕ СО СТАРОСТ…

УЧИЛИСЬ БОРОТЬСЯ

   В июне 1903 г. в России был принят закон о фабричных старостах                                        

   События прошлых времен дают нам, ныне живущим, очень много полезных подсказок и уроков. Так случилось и с принятием закона о старостах, которым царская власть пыталась ввести в правовые рамки представительство трудящихся на предприятиях. Однако это произошло отнюдь не по милости чиновников, а, скорее, было вынужденной ее реакцией на происходившие в стране бурные события.1

   Существовавшее тогда в стране законодательство отставало от социально-экономических перемен в обществе, бурного развития промышленности. Правда, этот рост в начале прошлого века - и впервые - «споткнулся» с присущим капитализму циклом кризисов. Сворачивание производства привело к массовым увольнениям, и, как следствие, росту протестных настроений. В 1900-1904 гг. в России произошло более тысячи стачек, в которых приняли участие около полумиллиона рабочих.

   Так, в Екатеринославской губернии, которая становилась одним из промышленных локомотивов империи, в 1900 г. бастовали рабочие Днепровского завода в Каменском (ныне Днепродзержинск), трубного завода, конфетной фабрики Беленького. Они требовали повышения зарплаты и улучшения условий труда. Этого же добивались бастовавшие двумя годами позже 200 рабочих сталелитейного завода Эзау, 230 мужских и женских портных. Многие из их требований были удовлетворены.

   Рабочий и мастеровой люд учились отстаивать свои права. В ходе этих коллективных акций росла их уверенность в том, что только так можно заставить власть и заводчиков считаться с их интересами.

     Подъем рабочего движения заставил царизм принимать законы, направленные на упорядочение отношений собственников и наемных работников.

   Еще в 1882 г. для надзора за соблюдением трудового законодательства была создана фабричная инспекция (Екатеринославская губерния входила в ее харьковский округ), функции которой впоследствии неоднократно расширялись. Через четыре года появился новый закон о надзоре за фабричной промышленностью, устанавливающий правила найма и увольнения рабочих, условия оплаты труда и наложения штрафов, но и устанавливавший ответственность за участие в стачках. Вскоре был ограничен и рабочий день – до 11,5 часов, а в предпраздничные и субботние дни – до 10 часов.

     Однако многие собственники игнорировали эти нормы, что и приводило к возникновению конфликтов, резкой политизации и радикализации рабочего движения. Во многих трудовых коллективах стали появляться очаги рабочего самоуправления.

ЕЩЕ ОДИН «ЗВОНОЧЕК»

     Особенно бурные события на Юге России, и на Екатеринославщине в частности, имели место в 1902 г. Накануне 19 февраля в Екатеринославе, как писала газета «Искра» (1 июня 1902 г.), «опять запахло демонстрацией, и Келлер (Ф.Э.Келлер – губернатор в 1900-1904 гг.- Прим. авт.) довольно быстро стал вводить что-то вроде осадного положения. Казаков уже «промимнали» раза два-три в день. А рабочих все туже и туже стали держать в их рабочем гетто, ставя им всяческие препятствия проникнуть в город».

   Дальше – больше. Ситуация обострялась. Как указывалось в одной из листовок в январе 1903 г., «на Брянском заводе, несмотря на получение миллионного заказа от правительства, приемки нет. На эстампажном заводе в Нижнеднепровске закрыто целое рессорное отделение, причем 50 человек выброшено на улицу. Уменьшая число рабочих, хозяева стараются выжимать последние соки из оставшихся, понижая расценки, и тем вынуждая рабочих работать непрерывно 15-19 и более часов. Обращение возмутительно грубое…».

   Особенно негодовали рабочие по поводу штрафов, которые налагались за малейшее упущение, что оборачивалось уменьшением и без того мизерных зарплат (особо упорствовавшим здесь мастерам рабочие часто набрасывали на голову мешок, усаживали на тачку и под всеобщее улюлюканье вывозили за проходную).

   Причем, как писал в книге «Фабричное законодательство и фабричная инспекция» (1904 г.) В.Литвинов-Фалинский, предоставление заведующим промзаведениями права безапелляционно налагать на рабочих штрафы «является важнейшим преимуществом, дарованным законом 1886 г. и допущено с целью придать этим распоряжениям должную авторитетность». При этом, правда, рабочие могли опротестовывать в фабричной инспекции наложение штрафов, но зачастую эта процедура превращалась в затяжную бюрократическую карусель.

ПРЕДЫСТОРИЯ НОВОГО ЗАКОНА

     Упомянутый выше В.Литвинов-Фалинский указывал и на предпосылки появления закона о старостах, который, по его мнению, в ряду прочих актов рабочего законодательства занимал особое место.2

     «Необходимость этого шага, - писал он, - вытекала из самого существа дела. До издания закона 1886 г. о взаимных отношениях фабрикантов и рабочих положение наших рабочих представлялось вполне бесправным, а потому усмотрение хозяев в их отношениях к рабочим почти не знало никаких пределов (выд. авт.). Закон 1886 г. внес целый ряд ограничений в действия хозяев и вместе с этим изменил, в смысле усиления, ответственность рабочих за участие в стачках… Между тем в фабричной жизни имеется масса явлений и фактов, не подлежащих внешнему правительственному воздействию. Не говоря уже о высоте заработной платы, не поддающейся законодательному урегулированию, масса других, весьма существенных вопросов требует для своего разрешения участия, в той или иной форме, самих рабочих.

   Отношения фабрикантов и рабочих непрерывно изменяются и правильное разрешение … вопросов является существенной потребностью промышленной жизни…

Озабочиваясь устранением недоразумений с рабочими, некоторые фабриканты, еще до издания закона о фабричных старостах, установили особый способ сношений с рабочими при посредстве постоянных представителей последних».

   Но это не было узаконено, а кроме того, ведь представителей рабочих следовало избирать на общих собраниях, где непременно последовала бы и обструкция администрации, что, совершенно понятно, хозяевам понравиться ну никак не могло. Вот и приходилось заводчикам зачастую объясняться не с представителями рабочих, а с их возмущенной толпой, когда и полиция с казаками не всегда помогали…

   Словом, что-то надо было предпринимать.

   И вот 10 июня 1903 г. закон «Об учреждении старост в промышленных предприятиях» был издан. Он предусматривал образование на фабриках и заводах представительств работников (фабричных старост), призванных выступать посредниками между рабочими и администрацией и представлять рабочих в отношениях с властями.

     «Летом 1903 г., - пишет журналист и историк екатеринославских профсоюзов Г.Новополин, - вышел закон, разрешающий рабочим крупных предприятий избирать из своей среды старост… Металлисты отнеслись отрицательно, исходя из того, что старосты могут превратиться в агентов заводской администрации. Эта мысль была внушена (тут уж постарались большевики. – Прим. авт.) рабочим, которые решили закон не использовать…».

       Не нужен он был и заводчикам.

ВСТРЕТИЛИ В ШТЫКИ

     К воспоминаниям Г.Новополина мы еще вернемся, а сейчас попробуем детально разобраться, почему же не заработал новый закон.

   А о том, что его применение тормозилось умышленно, как отмечается в статье «Закон «О старостах» и практика его применения на промышленных предприятиях» («Научные проблемы гуманитарных исследований», вып. 1, 2010 г.), прямо говорили данные, поступившие к концу 1903 г. в отдел труда Министерства финансов России (в т. ч. и от фабричных инспекторов Екатеринославщины).

   До настоящего времени, сообщали инспектора, - закон о старостах не нашел применения. «Заводоуправления высказывают опасения, - объяснял такое положение вещей фабричный инспектор Орловской губернии, - что учреждения старост может послужить поводом к предъявлению рабочими необоснованных требований (выд.авт) и таким образом вызовет ухудшение отношений между фабрикантом и рабочими, и предпочитают подождать выяснения результатов применения закона 10 июня в других губерниях».

   Были и другие аргументы заводчиков: низкая культура рабочих, их и без того «возбужденное» состояние и даже … отсутствие мест для «сборищ большого числа рабочих».

   В итоге констатировалось, что закон этот так и не заработал. К началу 1905 г. старосты были введены лишь на 30-40 промышленных предприятиях страны. В Санкт-Петербурге на 4-5, но здесь активность проявляли старосты на кабельном заводе АО «Фельтен и Гильом», которые выставляли много требований.

   Фактически, приведение в жизнь закона было поставлено в полную зависимость от доброй воли предпринимателей. А вот ее-то часто и не было: зачем хозяевам лишняя головная боль, когда за воротами стоит очередь желающих трудоустроитьтся.

     Удивительно, но встретили закон в штыки и социал-демократы. Хотя, впрочем, они, наверное, увидели здесь предпосылки для развития тред-юнионизма и социального диалога между работодателями и наемными трудящимися, что ставило крест на политизации масс. Но при этом, правда, справедливо указывалось на свойственные этому закону ограничения.

     «Мы никогда не устанем указывать рабочему люду, - говорилось в одной из листовок екатеринославской организации РСДРП за ноябрь 1903 г. «О фабричных старостах», - на всю ложь, которая кроется в этом русском фабричном законодательстве… Рабочие … получают отныне законное право избирать своих старост, которые от имени избравших их рабочих могут заявлять управлению и фабричному инспектору о нуждах и ходатайствах рабочих… Откуда берется эта царская милость… Не удивляйтесь… вдумайтесь в каждое слово нового закона и вы лишний раз убедитесь, что русское правительство остается для нас и теперь после этого закона тем же суровым деспотом… тем же врагом рабочего класса.

   Прежде всего ваши хозяева, а не вы сами, и только с разрешения фабричной инспекции, распределят по своему усмотрению рабочих на мелкие разряды, решат, сколько надо выбрать из каждого разряда кандидатов в старосты, кого, как и на сколько можно выбирать в эту должность… Закон лишает вас прпава выбирать в старосты рабочих моложе 25 лет… не прослуживших на фабрике или заводе более или менее продолжительный срок».

     В итоге социалисты заявляли, что «нам не нужны такие законы эти объедки, брошенные с барского стола в самую гущу рабочей массы» и призывали к борьбе и свержению ненавистного царизма.

     Однако историки обратили внимание на противоречия в позиции последних, поскольку в ходе протестов в начале века рабочие среди своих главных требований выдвигали именно получение права на представительство для переговоров с заводчиками. Отсюда вывод: политики ( социал-демократы, большевики) в первую очередь преследуют свои определенные интересы (сегодняшний пример: упорное – в пику профсоюзам - противодействие КПУ принятию уже давно назревшего и необходимого трудящимся нового Трудового кодекса).

    

ЗАКОН-ТАКИ ПРИГОДИЛСЯ

   Впрочем, по мнению историков, в условиях начавшейся в стране революции 1905 г. рабочие явочным порядком, отметая ограничительные рамки закона о старостах, создавали органы коллективного представительства: советы старост, делегатские собрания и комиссии, заводские комитеты, т. е. предтечи профсоюзов.

«Когда в 1905 г. началась буря, - писал Г.Новополин, - администрация (Брянки - Прим. авт.) начала убеждать рабочих прибегнуть к помощи старост.

     На деле все оказалось не так, как предусматривалось царским законом. На Брянке выборные цеховые делегаты сейчас же сформировались в общезаводские делегатские собрания. А те, в свою очередь, выбрали специальную группу, которая была посредником между заводоуправлением и рабочей массой. Что не устраивало администрацию и она начала проявлять неуступчивость.

   На почве повседневных столкновений с заводской администрацией цеховые делегаты Брянского завода подали в марте 1905 г. заявление об отказе от своих обязанностей, написав, что закон 10 июня 1903 г., который формально регулировал их деятельность, на практике противоречит потребностям жизни. Тем не менее привилась эта форма, что не могли не заметить большевики».

   А уже вскоре на Брянке и других крупных заводах делегатские собрания начали создавать свой профсоюз металлистов, зарегистрированный в июне 1906 г. после выхода в свет «Временных правил о профессиональных обществах…».

В.Коврига

  

 

Предприятие «Дом профсоюзов»

    Здание предприятия «Дом профсоюзов» является деловым центром Днепропетровского областного объединения профсоюзов.
    Расположено в самом центре г. Днепра (напротив Днепропетровского академического театра оперы и балета), рядом с детским парком им. Лазаря Глобы. Перед зданием находится большая удобная автомобильная парковка, а при необходимости предприятие предоставляет услуги аренды площадей собственного гаража.
    Здание подключено к круглосуточной охране, все офисы в конце рабочего дня ставятся на сигнализацию.

Аренда помещений

Предприятие предоставляет услуги аренды свободных площадей на основании заключения типового договора. Оплата производится на расчетный счет предприятия согласно выписанных счетов.

  • Офисные помещения

Комнаты площадью от 14 до 64-х кв. м с высотой потолка 3 м, со встроенными шкафами. Стоимость 1кв. м – 300 грн. с НДС. В стоимость включены все коммунальные услуги и ежедневная уборка помещений. Стоимость 1 кв. м подсобных и складских помещений - 50 % от стоимости офисных помещений.

Первая оплата производится за первый и последний (гарантийный платеж) месяцы аренды помещения. Последующие платежи – до 15-го числа текущего месяца.

 

  • Конференц-залы

Предприятие предоставляет услуги конференц-залов для проведения семинаров, лекций, презентаций, собраний и т.п.

Зал №278 (по типу круглого стола) - вместимостью до 40 человек, с кондиционером. Состоит из двух смежных помещений. В первом, при желании, арендатор может организовать кофе-паузу или фуршет.


Зал №510 . Светлый зал вместимостью 100 человек, с кондиционером. Оснащен удобными столами и стульями, трибуной для лектора, президиумом. 

  • Актовый зал

Зал на 400 мест, с кондиционером. Оснащен подъемным экраном. При необходимости предоставляется переносная трибуна, на сцене выставляются столы, стулья. 


    
Дополнительно предоставляем услуги пользования флипчартом, переносным экраном, Wi-Fi. 

  • Холл

Холл расположен на 2-м этаже здания перед актовым залом. Можно арендовать как для размещения рекламы, баннеров, так и весь холл для проведения выставок, презентаций (площадь до 340 м2 ).

        

  • Залы торгового комплекса

Для проведения банкетов, свадеб и других торжеств предоставляем четыре зала торгового комплекса (кафе – старое название «Старый парк»). Из всех залов, помимо центрального входа, есть выход в парк им. Лазаря Глобы, что создает дополнительные удобства. 

Зал №1 – вместимостью до 200 человек, подойдет для проведения больших торжеств (свадеб, дней рождений и пр.).

Зал №2 - уютный небольшой зал для 8-15 человек. Подойдет для проведения бизнес-ланчей, деловых встреч во время обеда или ужина.

Зал №3 – вместимостью 20-30 человек – также подойдет для проведения бизнес-ланчей, деловых встреч во время обеда или ужина.

Зал №4  - рассчитан на 40-50 человек - для проведения свадеб, юбилеев и т.д.

    

По вопросам аренды помещений обращаться по адресу:
г. Днепр, проспект Дмитрия Яворницкого, 93, каб. 282 (2 этаж), тел.050 420 70 50, 050 079 28 10

Региональное соглашение

                  ТЕРИТОРІАЛЬНА УГОДА                    

між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією,

Дніпропетровською обласною радою,

Федерацією організацій роботодавців Дніпропетровщини

та Спільним представницьким органом профспілкових організацій Дніпропетровської області

на 2017 – 2020 роки

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Територіальну угоду (далі – Угода) укладено відповідно до законів України: “Про соціальний діалог в Україні”, “Про колективні договори і угоди”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності” та “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, Дніпропетровською обласною радою, об’єднанням організацій роботодавців в особі Федерації організацій роботодавців Дніпропетровщини (далі – Сторона роботодавців) та профспілковими об’єднаннями області в особі Спільного представницького органу репрезентативних профспілкових організацій області (далі – Сторона профспілок), які разом іменовані – Сторони.

1.2. Угода як нормативний акт соціального діалогу укладається з метою підвищення ефективності реалізації соціально-економічної політики та сталого функціонування промисловості і соціальної сфери області, узгодження інтересів працівників і роботодавців при регулюванні виробничих, трудових, економічних, соціальних відносин, забезпечення захисту законних прав та інтересів працівників, з урахуванням положень Генеральної Угоди на 2016 – 2017 роки між Кабінетом Міністрів України, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (далі – Генеральна Угода).    

1.3. Визначені Угодою зобов’язання та домовленості є обов’язковими для виконання Сторонами. Її положення діють безпосередньо та підлягають застосуванню як мінімальні гарантії при укладанні територіальних угод іншого рівня, колективних договорів відповідно до чинного законодавства України.

1.4. У період дії Угоди Сторони за взаємною згодою можуть вносити до неї зміни та доповнення за умови, що вони не погіршують соціально-економічні права та інтереси населення області.

1.5. Угода укладена на 2017 – 2020 роки, набуває чинності з дня її підписання і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди.

1.6. Угода залишається чинною у випадках зміни складу, структури, найменування Сторін, від імені яких її укладено. У випадку реорганізації Сторін їх повноваження та обов’язки щодо виконання Угоди переходять до правонаступників Сторін.

 

II. СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ ТА СФЕРА СПІВПРАЦІ СТОРІН

 

Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

2.1. При реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, державної регіональної політики проводити на території області соціальний діалог з питань:

державної промислової політики;

державної політики у сфері споживчого ринку;

розвитку територіальних громад;

регулювання соціально-трудових відносин, оплати праці;

охорони праці, промислової та екологічної безпеки;

молодіжної політики;

соціального та правового захисту працівників та їх сімей;

охорони здоров’я;

задоволення соціально-культурних і духовних потреб працівників (історичної свідомості, традицій і культури тощо);

оздоровлення та відпочинку дітей, розвитку туризму.

2.2. Координувати діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців та профспілок з питань реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 2.1 (далі – сфера співпраці Сторін).

2.3. Брати спільну участь у підготовці проектів угод, договорів, меморандумів, рішень робочих груп з питань сфери співпраці Сторін.

2.4. Проводити систематичну роботу щодо утворення і функціонування соціально-економічних рад у містах і районах області та укладення угод між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, територіальними громадами, організаціями роботодавців та профспілок.

2.5. Проводити соціальний діалог на принципах рівноправності, взаємоповаги та відповідальності:

у формах обміну інформацією, консультацій, робочих зустрічей, переговорів, узгоджувальних нарад, круглих столів, семінарів, засідань органів соціального діалогу;

через підготовку спільних рішень та звернень, внесення узгоджених пропозицій на адресу центральних органів виконавчої і законодавчої влади, вирішення трудових конфліктів на засадах посередництва і примирення.

2.6. Забезпечувати можливість участі представників Сторін у розгляді питань сфери співпраці Сторін, у тому числі із залученням до складу спільних комісій з питань сфери співпраці Сторін.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

2.7. Залучати Сторони профспілок та роботодавців до участі у розробці нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку. Забезпечувати розгляд пропозицій та зауважень до розпорядчих актів, які стосуються сфери співпраці сторін.

2.8. Надавати Сторонам соціального діалогу на безоплатній основі наявну статистичну та аналітичну інформацію районних державних адміністрацій, структурних підрозділів відповідної галузі управління з питань, які є предметом Угоди. Інформувати сторони соціального діалогу про основні прогнозні показники соціального та економічного розвитку області.

2.9. Сприяти в межах визначеної законодавством України компетенції створенню сприятливих умов для ведення бізнесу, економічного розвитку і зростання ділової активності регіону.

2.10. Забезпечувати прозорість, збалансованість та ефективність економічної регіональної політики, направленої на реалізацію прав і законних інтересів суб’єктів економічної діяльності, збільшення інвестиційної та інноваційної привабливості області.

2.11. Всебічно сприяти створенню та збереженню на підприємствах профспілкових організацій.

2.12. Сприяти забезпеченню галузевого принципу при створенні та діяльності профспілкових організацій у територіальних громадах.

2.13. Контролювати на рівні відповідних адміністративно-територіальних одиниць (територіальних громад) єдиний простір діяльності бюджетних установ (освіти, охорони здоров’я, культури тощо) шляхом виконання вимог відповідного галузевого законодавства.

2.14. Запрошувати на засідання дорадчих органів облдержадміністрації, постійно діючих профільних комісій обласної ради при розгляді питань, що стосуються сфери співпраці Сторін, представників відповідних галузевих профспілок. Залучати їх до участі у зустрічах, нарадах із керівниками міністерств та відомств.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

 2.15. Забезпечити на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі – підприємства) розвиток колективно-договірних і трудових відносин, укладення і реалізацію колективних договорів, приведення їх положень у відповідність до норм і положень Угоди.

 2.16. Надавати на запит виборних органів профспілкових організацій інформацію з питань, які належать до сфери економічних, соціальних та трудових відносин та стосуються інтересів найманих працівників.

 2.17. Залучати до участі у засіданнях керівних органів, в роботі органів управління підприємств, з правом дорадчого голосу, представника виборного профспілкового органу.

2.18. Розглядати пропозиції профспілок при розробленні і внесенні наступних змін/доповнень:

до статутів підприємств, у частині повноважень профспілок представляти інтереси працівників та захищати їх соціально-економічні, трудові права;

до внутрішніх документів підприємств (правил трудового розпорядку, програм розвитку роботи з персоналом тощо);

до фінансових планів, у частині соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

до порядку розподілу і використання для соціально-економічного розвитку частини прибутку, що залишається у розпорядженні суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

2.19. Проводити спільно з профспілками навчання працівників щодо підвищення рівня правових, економічних знань і з питань соціальних гарантій.

2.20. Залучати представників профспілкових організацій підприємств до проведення консультацій щодо укладення або підготовки змін до договорів купівлі-продажу державного майна в частині соціального пакету зобов’язань.

2.21. Сприяти вирішенню колективних трудових спорів шляхом переговорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів.

2.22. При створенні територіальних громад зберігати єдиний простір діяльності бюджетних установ (освіти, охорони здоров’я, культури тощо) та виконувати вимоги відповідного галузевого законодавства.

2.23. Не допускати виникнення кредиторської заборгованості на підприємствах з перерахування профспілкам утриманих профспілкових членських внесків.

Зобов’язання Сторони профспілок:

2.24. Здійснювати контроль за дотриманням роботодавцями чинного законодавства України у сфері соціально-економічних відносин та за станом виконання колективних договорів.

2.25. Сприяти роботодавцям в організації розвитку трудової активності працівників, підвищенню виробничої дисципліни, продуктивності праці, випуску якісної продукції, товарів, наданню послуг, раціональному використанню ресурсів.

2.26. З урахуванням світового досвіду, вимог чинного законодавства України, угод усіх рівнів, використанням норм і положень укладених колективних договорів, розробити і оприлюднити до кінця 2017 року зразок колективного договору.

2.27. Здійснювати експертизу проектів програм, основних напрямів регіонального розвитку та надавати пропозиції щодо їх удосконалення та посилення їх соціальної спрямованості.

2.28. Надавати методичну і практичну допомогу підприємствам з питань розробки, укладення та виконання колективних договорів.

III. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА.

ЗАХИСТ ТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗРОСТАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ. СПОЖИВЧИЙ РИНОК

Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

3.1. Розробляти та вживати спільних заходів, спрямованих на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та відновлення докризового рівня основних показників соціально-економічного розвитку області.

3.2. Напрацьовувати спільні пропозиції до центральних органів влади щодо розв’язання проблем в економічній і соціальній сферах на регіональному та загальнодержавному рівнях.

3.3. Сприяти включенню основних положень Угоди до комплексних та цільових програм економічного і соціального розвитку, стратегій соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад, фінансовому забезпеченню цих положень при формуванні проектів місцевих бюджетів.

3.4. Вживати спільних заходів щодо досягнення прогнозних показників розвитку області, визначених програмами соціально-економічного та культурного розвитку на 2017 – 2018 роки, зокрема, щодо досягнення по області у 2017 році індексу загального зростання обсягів виробництва промислової продукції не нижче 101% до попереднього року.      

    3.5. Здійснювати оперативне виявлення проблемних питань та причин, що перешкоджають ефективній виробничо-економічній діяльності вітчизняних товаровиробників, та сприяти їх усуненню.

3.6. Сприяти запровадженню суб’єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу відповідно до пункту 1.42 Генеральної Угоди.

3.7. Проводити консультації з питань основних напрямів державної цінової і тарифної політики, здійснення заходів з адресної підтримки окремих категорій громадян.

        3.8. Здійснювати моніторинг ситуації щодо підвищення тарифів на енергоносії (природний газ, електроенергія), на перевезення пасажирів та житлово-комунальні послуги, вживати заходів щодо недопущення їх необґрунтованого підвищення, надавати організаційно-методичну підтримку органам місцевого самоврядування.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

3.9. Вживати заходів щодо реалізації пріоритетного напряму розвитку виробничого персоналу області – зменшення економічних дисбалансів (диверсифікація економіки, розвиток периферійних територій, інноваційний розвиток). З цією метою:

3.9.1. Для прискорення модернізації і реконструкції діючого виробництва та стимулювання його розвитку завдяки інвестиційній діяльності сприяти впровадженню:

сучасних технологій;

процесів імпортозаміщення з метою розширення попиту вітчизняних товарів на внутрішньому ринку країни;

освоєння випуску продукції з високою часткою доданої вартості;

налагодження виробництва нових, конкурентоспроможних видів продукції для забезпечення виходу на європейський ринок.

3.9.2. Розробити обласну програму щодо більш широкого залучення регіональних товаровиробників до закупівель для потреб регіону.

3.9.3. Сприяти розповсюдженню інформації стосовно продукції, яка виробляється підприємствами області.

3.9.4. Проводити аналіз номенклатури й обсягів закупівель підприємствами з державною часткою власністю, з метою визначення переліку товарів, які можуть бути закуплені ними відповідно до законодавства у вітчизняних виробників.

3.10. Вживати заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, що мають стратегічне значення для держави, з урахуванням положень Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.

3.11. Залучати представників інших Сторін до підготовки питань та участі в роботі Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств.

3.12. Сприяти залученню представників профспілок до участі в роботі комісій з питань:

приватизації, реорганізації, реструктуризації, ліквідації суб’єктів господарської діяльності (особливо тих, де є заборгованість з виплати заробітної плати);

списання та відчуження майна державних та акціонерних товариств з часткою державного майна 50 та більше відсотків;

передачі об’єктів соціально-культурного призначення.

3.13. Здійснювати розвиток сільських територій шляхом забезпечення виробництва продукції з підвищеною доданою вартістю в аграрній сфері, підтримки зайнятості та професійного рівня сільського населення, розвитку інфраструктури сільських територій.

3.14. Систематично аналізувати ситуацію щодо зниження обсягів виробництва, підсумки роботи галузей економіки, промисловості області та підприємств, виявляти причини зупинок виробництва та сприяти їх усуненню.

3.15. Здійснювати комплексні заходи зі зміцнення платіжної дисципліни суб’єктів господарської діяльності для забезпечення своєчасної і повної сплати платежів до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів, своєчасної виплати заробітної плати.

3.16. Розглядати пропозиції профспілок щодо застосування, передбачених чинним законодавством України заходів впливу до керівників підприємств державної та комунальної власності, які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, не виконують зобов’язань колективних договорів.

3.17. Здійснювати формування та розгляд проектів обласного бюджету, програми економічного і соціального розвитку області за участю представників інших Сторін, з подальшим інформуванням щодо врахування внесених ними пропозицій до зазначених документів.

3.18. З метою забезпечення цінової стабільності на споживчому ринку області та економічно обґрунтованих цін на продовольчі товари:

сприяти забезпеченню соціально незахищених верств населення області соціально значущими продовольчими товарами безпосередньо від виробників;

сприяти забезпеченню формування прозорого конкурентного середовища в мережевій роздрібній торгівлі продовольчими товарами на основі дотримання норм податкового законодавства та недопущення схем мінімізації податкових зобов’язань;    

співпрацювати з підприємствами області з виробництва, постачання продовольчої продукції, з підприємствами торгівлі, всебічно сприяти їх співробітництву, з метою недопущення безпідставного підвищення цін на соціально значущі продукти харчування через:

організацію продовольчих ярмарків виробників сільгосппродукції за цінами товаровиробників;

проведення круглих столів та укладення між усіма зацікавленими сторонами меморандумів про наміри.

3.19. Взаємодіяти на відповідній території з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами при вирішенні питань щодо:

прогнозованості цінової ситуації і недопущення стрімкого та одночасного підвищення цін і тарифів на ринку товарів та послуг області;

упровадження економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги з одночасним використанням усіх можливих резервів здешевлення вартості цих послуг та підвищення їх якості.

3.20. Співпрацювати з іншими Сторонами при підготовці та опрацюванні проектів рішень з державного регулювання цін і тарифів в області.

3.21. Розробити та прийняти:

Регіональну програму захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;

Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства Дніпропетровської області на 2018 – 2022 роки.

3.22. Вживати спільних з органами місцевого самоврядування заходів щодо забезпечення якісною водою мешканців області, поліпшення стану водопостачання, у тому числі державними підприємствами “Дніпро – Західний Донбас” та “Кривбасводопостачання”, шляхом модернізації та реконструкції систем водопостачання.

 

Зобов’язання Сторони роботодавців:

    3.23. Розробляти та впроваджувати заходи для стабілізації і розвитку виробництва, його технічного переоснащення і модернізації, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств області.

3.24. З метою ефективної реалізації виробничої та фінансово-економічної стратегії підприємств приймати рішення щодо використання технічних та людських ресурсів з урахуванням пропозицій профспілкових організацій.

3.25. Забезпечити відновлення на підприємствах інноваційного і ресурсозбереженого руху та стимулювання працівників, які активно беруть участь у підвищенні ефективності виробництва.

3.26. Інформувати представників профспілкової сторони:

про заходи з фінансового оздоровлення підприємств, спрямовані на відновлення їх платоспроможності, реалізації планів санації;

щодо банкрутства підприємств, з метою своєчасного захисту інтересів працівників.

3.27. Дотримуватися принципу прозорості під час розкриття інформації про власників суб’єктів господарювання та відповідно до законодавства надавати таку інформацію іншим Сторонам на їх вимогу.           

 

Зобов’язання Сторони профспілок:

 3.28. Всебічно сприяти реалізації в області економічних реформ, додержанню чинного законодавства, норм і положень Генеральної, Територіальної, галузевих угод та колективних договорів на підприємствах.

3.29. Проводити моніторинг законодавства України з визначеної Угодою сфери питань та вносити пропозиції до центральних органів влади щодо його вдосконалення, виходячи з практики територіального застосування.

3.30. Забезпечити активну участь членів профспілок у заходах, спрямованих на подолання наслідків економічної кризи, підвищення якості продукції та продуктивності праці, раціонального використання ресурсів на підприємствах.

3.31. У випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства підприємств забезпечити захист прав і гарантій працівників, своєчасне їх звернення до суду.

3.32. Завчасно інформувати соціальних партнерів про заплановані заходи профспілок, які можуть вплинути на виробництво, у тому числі щодо проведення масових акцій протесту (мітинги, демонстрації, пікетування, страйки тощо).

ІV. ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА

РОЗВИТОК РИНКУ ПРАЦІ

 Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

4.1. Сприяти реалізації в області державної політики зайнятості щодо:

повної, продуктивної, вільно обраної зайнятості;

зниження рівня безробіття;

ефективного використання трудових ресурсів, підвищення конкурентоспроможності робочої сили;

здійснення заходів, передбачених Територіальною програмою зайнятості населення.

4.2. Сприяти формуванню державного та/або регіонального замовлення на підготовку фахівців та робітничих кадрів з урахуванням потреб ринку праці.

4.3. Вживати попереджувальних заходів з недопущення масового необґрунтованого вивільнення працівників підприємств, безпідставного скорочення робочих місць.

У разі виникнення об’єктивних причин, через які неминучі звільнення працівників за ініціативою роботодавця, проводити попередні консультації з виборними профспілковими органами, письмово попереджувати їх не пізніше, ніж за три місяці до зазначених дій, з економічним обґрунтуванням та з переліком розроблених заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, або проведення професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників у період їх неповної зайнятості та працівників, які перебувають під загрозою вивільнення.

4.4. Вживати заходів зі створення умов для легалізації трудових відносин, запобігання нелегальній (тіньовій) зайнятості населення, зменшення рівня безробіття. Проводити  інформаційно-роз’яснювальну роботу про недоліки і

негативні наслідки нелегального працевлаштування, зокрема в питаннях соціального захисту.

4.5. Розробляти спільні дієві заходи, спрямовані на вдосконалення соціальної політики та запобігання відтоку трудових ресурсів з регіонального ринку праці.

 

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

     4.6. Інформувати інші Сторони Угоди про стан реалізації Територіальної програми зайнятості населення Дніпропетровської області.

4.7. Складати баланс трудових ресурсів області, попиту і пропозиції робочої сили на підприємствах, її професійної спрямованості і рівня кваліфікації працівників, відповідно до тенденцій демографічного розвитку регіону та інформувати про це інші Сторони.

4.8. Забезпечити участь у реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників професійних спілок, організацій роботодавців, інших громадських організацій.

4.9. З метою вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття, під час масового вивільнення працівників створювати спеціальні комісії у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 305 “Про затвердження Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників”.      

4.10. Взаємодіяти з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями з питань формування та розміщення державного та/або регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах з урахуванням реальних потреб регіону у кваліфікованих кадрах.

4.11. Сприяти створенню навчально-практичних центрів при професійно-технічних навчальних закладах області на засадах державно-приватного партнерства.

4.12. Проводити профорієнтаційну роботу з учнями старших класів загальноосвітніх шкіл.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

         4.13. Здійснювати працевлаштування іноземців та осіб без громадянства лише з дозволу служби зайнятості на працевлаштування в Україні у порядку передбаченому законодавством України.

4.14. Не допускати застосування договорів цивільно-правового характеру при прийомі на роботу працівників, зайнятих на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

4.15. Сприяти працевлаштуванню випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також громадян, які нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці і потребують соціального захисту, а саме: інвалідів, жінок, молоді.

4.16. Оперативно інформувати облдержадміністрацію та обласну раду про випадки вимушеної зупинки підприємств, які можуть призвести до масових звільнень працівників.

4.17. Розробити з урахуванням фінансових можливостей заходи щодо:

перенавчання працівників, які підлягають вивільненню з гарантією подальшого працевлаштування;

оптимізації видатків на технічне професійне навчання працюючих на виробництві, підвищення кваліфікації і перепідготовку персоналу відповідно до потреб виробництва;

додаткових соціальних гарантій для працівників підприємств, які підлягають вивільненню за ініціативою роботодавця.

4.18. Розробити заходи щодо вдосконалення професійного навчання кадрів безпосередньо на виробництві та відповідно до його потреб.

4.19. Забезпечити періодичність підвищення кваліфікації працівників не рідше ніж один раз на п’ять років.

4.20. Вживати відповідних заходів для запобігання масовому вивільненню. У разі запланованого масового вивільнення працівників здійснювати погодження з виборними профспілковими органами.

Зобов’язання Сторони профспілок:

4.21. Запобігати фактам необґрунтованого, без попереднього узгодження з виборними профспілковими органами, вивільнення працівників на підприємствах.

4.22. Вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об’єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, які є обов’язковими для розгляду.

4.23. Здійснювати громадський контроль за додержанням законодавства з питань праці та зайнятості (працевлаштування на роботу, звільнення, скорочення чисельності або штату працівників, надання пільг та гарантій у процесі вивільнення реорганізації, ліквідації підприємств).

4.24. Надавати членам профспілок юридичну та консультативну допомогу з питань гарантій зайнятості.

4.25. Проводити роботу щодо формування у найманих працівників дбайливого ставлення до майна роботодавців, його раціонального використання, сумлінного ставлення до своїх обов’язків та вимог з охорони праці.

4.26. Сприяти зміцненню виробничої та трудової дисципліни на підприємствах, у тому числі шляхом участі у розробці відповідних програм підвищення ефективності виробництва.

4.27. Вживати дієвих заходів щодо підвищення престижності робітничої професії на підприємствах.

4.28. Інформувати працівників підприємств про зміни законодавства з питань праці та зайнятості.

 

V. ОПЛАТА ПРАЦІ ТА ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

 Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

5.1. Сприяти вдосконаленню політики оплати праці на території області на основі тарифної системи як найбільш об’єктивної і прозорої та спрямованої на зростання рівня життя працівників.

5.2. Забезпечити зростання середньомісячної заробітної плати по області у розмірі не меншому за рівень запланованого обласною програмою соціально-економічного та культурного розвитку області на відповідний рік, але не нижчому за прогнозований рівень зростання індексу споживчих цін на товари (послуги), затверджений Законом про державний бюджет України на відповідний рік.

5.3. Забезпечити зростання реальної заробітної плати та сприяти досягненню індексу реальної заробітної плати по області не нижчому ніж загальнодержавний рівень цього показника.

5.4. Привести розміри мінімальної тарифної ставки (окладу) працівника  I розряду, що встановлюються в галузевих угодах та колективних договорах підприємств, у відповідність до чинного законодавства України.

5.5. Рекомендувати підприємствам позабюджетної сфери всіх форм власності, що перебувають у сфері дії суб’єктів Сторін, вносити до колективних договорів норми, що стосуються:

порядку та умов формування фондів оплати праці;

поетапного зростання тарифної частини заробітку (основної заробітної плати) в загальному розмірі нарахованої заробітної плати;

встановлення рівня співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій.

Питання збільшення заробітної плати розглядати у площині підвищення продуктивності праці, зниження собівартості виробленої продукції, поліпшення якості надання послуг.

5.6. Підвищувати чинні тарифні ставки і посадові оклади штатних працівників підприємств на рівень не нижчий, ніж зростання прожиткового мінімуму для працездатної особи з дати введення його чергового розміру, встановленого чинним законодавством.

5.7. Коефіцієнти співвідношень (міжпосадові, міжрозрядні) у позабюджетній сфері встановлюються в галузевих угодах та колективних договорах підприємств.

5.8. Вживати заходів щодо забезпечення диференціації заробітної плати працівників установ, що фінансуються з бюджету, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної заробітної плати, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій, залежно від складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці із залученням коштів місцевих бюджетів.  

5.9. Співпрацювати та взаємодіяти з виявлення фактів необґрунтованої виплати на підприємствах заробітної плати у розмірі меншому її законодавчо встановленого рівня, переведення працівників на скорочену тривалість робочого часу, скорочення та направлення їх у відпустки без збереження заробітної плати, для оперативного реагування по кожному зверненню та вжиття заходів у разі встановлення факту порушень чинного законодавства (спільно з контролюючими органами: Державною фіскальною службою, головним управлінням Пенсійного фонду України та Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області).

Здійснювати взаємний обмін інформацією за підсумками розгляду Сторонами цих питань, а також щодо стану погашення заборгованості з виплати заробітної плати, на нарадах, засіданнях комісій, робочих груп, колегіальних органів Сторін, органів соціального діалогу, круглих столів тощо.

5.10. Пропонувати органам місцевого самоврядування при формуванні бюджетів усіх рівнів передбачати в них кошти для підприємств, що повністю або частково фінансуються з відповідних бюджетів, з метою забезпечення оплати праці відповідно до чинного законодавства та своєчасної виплати заробітної плати.

5.11. Затверджувати видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) працівників бюджетної сфери з урахуванням виплат, передбачених чинним законодавством (доплат, надбавок, матеріальної допомоги працівникам на оздоровлення при отриманні чергової відпустки тощо) у межах виділених асигнувань.

Конкретні розміри надбавок, доплат, додаткових коефіцієнтів до заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам установ і організацій бюджетної сфери визначаються галузевими угодами, колективними договорами.

5.12. Ініціювати перед органами місцевого самоврядування питання щодо прийняття рішень про підвищення тарифних розрядів педагогічних працівників закладів та установ освіти, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, раніше терміну, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 974.

5.13. При визначенні вартості будівництва замовникам усіх форм власності враховувати обґрунтований рівень середньомісячної заробітної плати працівників будівельної галузі області згідно з Порядком розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об’єктів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.10.2016 № 281 (зі змінами).

5.14. Проводити постійний моніторинг своєчасності і повноти виплати заробітної плати.

5.15. Забезпечувати на підприємствах своєчасну та у повному обсязі виплату заробітної плати працівникам та її щомісячну індексацію відповідно до чинного законодавства і положень колективних договорів підприємств.

5.16. Вживати заходів щодо недопущення виникнення на підприємствах заборгованості з виплати заробітної плати (наявної, прихованої) та збільшення її загальної суми у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.

5.17. У разі підтвердження фактів несвоєчасної або неповної виплати заробітної плати вживати спільних оперативних заходів щодо уникнення чи зменшення негативних наслідків та якнайшвидшого припинення порушень трудових прав працівників.    

5.18. У разі збільшення існуючих боргів із виплати заробітної плати чи виникнення заборгованості із виплати заробітної плати (грошового забезпечення) на економічно активних підприємствах терміном понад 30 днів застосовувати до керівників цих підприємств заходи впливу (розірвання контракту, ініціювання притягнення до юридичної відповідальності тощо).

5.19. За наявності заборгованості з виплати заробітної плати забезпечити здійснення контролю за її погашенням з нарахуванням сум компенсації за затримку виплати заробітної плати відповідно до чинного законодавства та додаткової компенсації, визначеної галузевими угодами.

5.20. Щорічно проводити спільні заходи Сторін до Всесвітнього дня дій за гідну працю (7 жовтня), Міжнародного дня боротьби з бідністю (17 жовтня) та Всесвітнього дня соціальної справедливості (20 лютого).

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

     5.21. У межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, здійснювати контроль за дотриманням роботодавцями норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (територіальною) угодами, колективними договорами.        

5.22. Зобов’язати голів райдержадміністрацій, рекомендувати міським головам проводити постійну роботу з роботодавцями області щодо підвищення рівня заробітної плати.

5.23. Забезпечити участь представників сторін соціального діалогу в роботі територіальних міжвідомчих робочих груп з питань забезпечення реалізації рішень, спрямованих на підвищення рівня оплати праці та дотримання норм законодавства щодо рівня мінімальної заробітної плати.      

5.24. Вживати заходів щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати на економічно активних підприємствах державної форми власності.

5.25. Заслуховувати звіти керівників підприємств про причини виникнення заборгованості з виплати заробітної плати та вжиті заходи щодо її погашення.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

          5.26. Залучати представників профспілок до розробки та впровадження систем оплати праці на підприємствах. Здійснювати розробки з питань організації та нормування праці, посилити вплив на ці складові політики оплати праці та інформувати про це профспілки.

5.27. Виходячи з темпів зростання обсягів виробництва, досягнутих за рахунок проведення модернізації обладнання та використання сучасних технологій, здійснювати поступове щорічне зростання частки оплати праці у витратах на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт.    

5.28. Забезпечити постійне і безумовне додержання вимог чинного законодавства щодо здійснення оплати праці працівників у першочерговому порядку.

5.29. Включати до колективних договорів зобов’язання щодо:

затвердження порядку та умов формування фонду оплати праці;

усунення диспропорцій в оплаті праці працівників робітничих професій та спеціалістів;

розробки (перегляду) норм праці у відповідності до сучасного рівня техніки, технології виробництва та праці;

доведення частки основної заробітної плати у середній заробітній платі не менше ніж 65 %;

погодження з виборними профспілковими органами підприємств порядку застосування заохочень (преміювання) для працівників. Систематично застосовувати принцип поєднання кількох видів заохочень для працівників.

5.30. Постійно здійснювати моніторинг у сфері нормування праці, забезпечувати розробку, перегляд, доповнення і затвердження норм праці у відповідності із сучасним рівнем техніки, технології виробництва і праці, узагальнювати і поширювати позитивний досвід з нормування праці.

5.31. Забезпечувати умови для здійснення профспілками громадського контролю за додержанням законодавства про працю, надавати необхідну інформацію та можливість безперешкодного доступу представників профспілок до робочих місць.

5.32. Надавати на запити профспілок інформацію про заробітну плату і наявність коштів на рахунках підприємства відповідно до статті 45 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

 

 Зобов’язання Сторони профспілок:

5.33. Забезпечувати захист трудових і соціально-економічних прав працівників шляхом здійснення громадського контролю за додержанням чинного законодавства про працю на підприємствах, згідно з повноваженнями, передбаченими Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, у тому числі контролю за виконанням вимог Конвенції Міжнародної Організації Праці № 95 “Про захист заробітної плати”, ратифікованої Україною 31.01.1961, та зобов’язань за колективними договорами. Співпрацювати і взаємодіяти у цьому напрямі роботи з Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області та вживати заходів щодо усунення виявлених порушень.            

5.34. Вимагати від власників розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, ігнорує норми і положення Генеральної, Територіальної, галузевих угод та колективного договору підприємства, відмовляється від укладення колдоговору або його перегляду за ініціативою профспілок.      

5.35. Своєчасно та оперативно інформувати інші Сторони про проблемні питання на підприємствах, що виникають під час реалізації законодавчих змін у сфері оплати праці.

5.36. Надавати консультації членам профспілок і трудовим колективам щодо захисту їх прав та інтересів з питань законодавства про працю, забезпечувати реалізацію ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до суду, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також у взаємовідносинах з роботодавцями, органами державної влади та місцевого самоврядування, у комісіях по трудових спорах.

5.37. У разі відмови роботодавця усунути порушення трудового законодавства ініціювати розгляд питання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою вжиття ними відповідних заходів реагування.

5.38. Постійно проводити моніторинг і аналіз стану реалізації законодавства з питань оплати праці, вносити на розгляд сторін соціального діалогу пропозиції щодо його вдосконалення.

VI. ОХОРОНА ПРАЦІ. ПРОМИСЛОВА ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

6.1. Вживати заходів та приймати рішення, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов праці на підприємствах області.

6.2. Спільно звертатися до Верховної Ради України у випадках розгляду чи прийняття нею законодавчих актів з питань охорони праці, промислової безпеки, охорони навколишнього природного середовища, які виключають та/або погіршують наявні вимоги з цих питань, з метою усунення (недопущення) таких порушень.

6.3. Забезпечити належний контроль за дотриманням роботодавцями і працівниками законодавства про охорону праці, охорону навколишнього природного середовища на підприємствах області. Інформувати Сторони про проблемні питання з охорони праці, охорони навколишнього природного середовища в окремих галузях для напрацювання узгоджених дій щодо їх вирішення.

6.4. Забезпечувати участь профспілкових представників та організацій роботодавців відповідної галузі в роботі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

6.5. Передбачати у колективних договорах заходи щодо:

забезпечення безперешкодної, ефективної діяльності служб охорони праці та представників профспілок з питань охорони праці на підприємствах;

створення належних умов праці, у тому числі необхідного сезонного теплового режиму у виробничих, службових та побутових приміщеннях;

проведення атестації робочих місць за умовами праці;

будівництва, реконструкції і надійної роботи природоохоронних об’єктів та інженерних споруд;

забезпечення необхідних умов праці для жінок, неповнолітніх, а також інших працівників відповідно до медичного висновку про стан їхнього здоров’я та необхідності переведення на легшу роботу;

дотримання встановленого чинним законодавством України нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та забезпечення їх прав на оплачувану роботу, у тому числі за умови виконання роботи вдома;

щорічного відзначення Всесвітнього дня охорони праці з залученням до участі в заходах широкого кола працівників;

забезпечення працівників сертифікованим спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту. При необхідності передбачати в колективних договорах видачу засобів індивідуального захисту додатково понад встановлені норми;

заохочення структурних підрозділів, окремих працівників (у тому числі і профспілкових представників) за активну участь та проявлену ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці;

притягнення до відповідальності (дисциплінарної, матеріальної) осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;

сприяння поліпшенню умов праці через оцінку ризиків, яких неможливо уникнути, боротьбу з джерелами ризиків, пріоритетність колективних засобів захисту перед індивідуальними, заходи, пов’язані з безпекою праці та гігієнічними вимогами.

6.6. Для забезпечення виконання запланованих заходів з охорони праці рекомендувати роботодавцям виділяти кошти на зазначені цілі, керуючись вимогами чинного законодавства, галузевих, територіальних угод і колективних договорів.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

 6.7. Здійснювати державне управління охороною праці в області і контроль за дотриманням роботодавцями вимог чинного законодавства з цих питань та з питань охорони навколишнього природного середовища.

6.8. Залучати обласні організації профспілок та роботодавців до розробки і реалізації регіональних програм стосовно поліпшення умов праці та безпеки виробничого середовища, а також заходів з охорони праці та охорони навколишнього природного середовища.

6.9. Організувати навчання з питань охорони праці посадових осіб районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у відповідності з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці.

6.10. Забезпечити фінансування та виконання завдань і заходів Обласної соціальної програми поліпшення стану безпеки гігієни праці та виробничого середовища у Дніпропетровській області на 2014 – 2018 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 20.06.2014 № 531-26/VI.

6.11. Оперативно надавати Спільному представницькому органу репрезентативних організацій профспілок Дніпропетровської області (СПО профспілок) інформацію про надзвичайні ситуації техногенного і соціального характеру (події, пригоди, аварії тощо), щоквартально надсилати аналіз стану виробничого травматизму та професійної захворюваності.

6.12. Надавати щорічно СПО профспілок області та Федерації організацій роботодавців області інформацію про стан проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємствах області та надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці у розрізі видів економічної діяльності.

6.13. Створити в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування структурні підрозділи чи окремі штатні посади з охорони праці та забезпечити їх належну роботу відповідно до вимог Закону України “Про охорону праці”.

6.14. З метою здійснення профілактичних заходів із запобігання хворобам працівників, зумовленим роботою, в тому числі працівників, зайнятих на виробництвах із шкідливими і важкими умовами праці, зменшення випадків смерті працівників на робочому місці від серцево-судинної недостатності та порушення мозкового кровообігу, ініціювати створення (відновлення) медицини праці на регіональному рівні.

6.15. Питання охорони праці та промислової безпеки розглядати на засіданнях обласної ради з питань безпеки життєдіяльності з запрошенням причетних і зацікавлених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, де відбулися надзвичайні ситуації, у тому числі із загибеллю людей.

6.16. Періодично (не рідше одного разу на півріччя) проводити обласні наради, семінари з проблем охорони праці за участю представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів Держпраці, роботодавців і профспілок.

6.17. Через засоби масової інформації систематично інформувати населення про стан охорони праці, виробничого і побутового травматизму, про екологічну ситуацію в області, а також про заходи, що вживаються органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та роботодавцями для поліпшення ситуації в цих аспектах.    

6.18. Організовувати вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду роботи у сфері охорони праці та охорони навколишнього природного середовища кращих підприємств області.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

 6.19. Забезпечити реалізацію положень, додаткових прав і гарантій з охорони праці, передбачених Генеральною, територіальними, галузевими угодами та колективними договорами, спрямованих на поліпшення умов праці на підприємствах.

6.20. Створити ефективну систему управління охороною праці на підприємствах, запровадити триступеневий контроль за станом охорони праці і охорони навколишнього природного середовища.

6.21. Розглядати пропозиції профспілкових органів усіх рівнів з питань умов праці, промислової та екологічної безпеки як у процесі укладення колективних договорів, угод, так і під час виконання робіт.

6.22. Забезпечити проходження в установленому порядку та у визначені законодавством терміни навчання з питань охорони праці керівників підприємств, спеціалістів, інших посадових осіб та робітників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою. Регулярно проводити працівникам інструктажі з питань охорони праці. З метою формування у працівників культури охорони праці щорічно за участю профспілок організовувати та проводити відповідні семінари, лекції тощо.

6.23. Щорічно розробляти, погоджувати з виборними органами профспілок та забезпечувати виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці.

6.24. На реалізацію заходів з охорони праці виділяти кошти відповідно до вимог чинного законодавства України, угод усіх рівнів та колективних договорів, але не менше ніж 1,5% від фонду оплати праці за попередній рік для підприємств небюджетної сфери та не менше ніж 0,2 % – для інших бюджетних установ, організацій (у межах бюджетних асигнувань).

6.25. Упроваджувати прогресивні, безпечні технології виробництва, засоби механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони праці.

6.26. Вживати заходів, спрямованих на створення позитивного ставлення працівників до питань безпеки, зокрема це: розміщення біля робочих місць наочних матеріалів з питань охорони праці (пам’ятки, брошури, інформаційні листки тощо), плакати з безпеки праці, стінні газети, інформаційні стенди та куточки з охорони праці, виставки, лекції і доповіді, аудіовізуальні засоби тощо.

6.27. Забезпечити належне утримання будівель, споруд, службових приміщень, робочих місць, виробничого і невиробничого обладнання, устаткування, а також закріпленої за підприємствами території (у тому числі прилеглої).

6.28. Своєчасно згідно з законодавством проводити медичні огляди працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, які потребують відповідного професійного добору, а також осіб віком до 21 року та виконувати рекомендації заключних актів за результатами проведених медоглядів у частині поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

6.29. Проводити атестацію робочих місць за умовами праці за участю представників профспілок, за її результатами розробляти та виконувати заходи з поліпшення умов праці, медичного обслуговування, надання працівникам відповідних пільг і компенсацій.

6.30. Своєчасно і в повному обсязі забезпечувати працівників сертифікованим спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального захисту згідно з чинними законодавчими нормами, угодами та колективними договорами.

6.31. Забезпечити відповідно до чинного законодавства України безкоштовне харчування працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими та особливо шкідливими умовами праці або із застосуванням хімічних речовин. За власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги та компенсації, не передбачені законодавством.

6.32. Створювати належні, безпечні умови праці для неповнолітніх з відповідним режимом їх роботи, для жінок, пристосовані робочі місця для інвалідів, надавати їм відповідні пільги та компенсації.

6.33. Представникам профспілок з питань охорони праці створювати необхідні умови для їх діяльності шляхом фінансування та організації їх навчання, надання необхідного часу для проведення перевірок, розслідування нещасних випадків, участі в комісіях з перевірки знань з питань охорони праці тощо зі збереженням заробітної плати за цей час.

6.34. За погодженням з виборними органами профспілок надавати необхідну матеріальну допомогу на лікування працівникам, які мають захворювання, зумовлені роботою, в тому числі для працівників, зайнятих на виробництвах зі шкідливими і важкими умовами праці, а також на придбання путівок для санаторно-курортного лікування чи на оздоровлення цих працівників у розмірі не менше 10% від їх вартості.

6.35. Забезпечити своєчасне та кваліфіковане надання першої домедичної та невідкладної медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і аварій на виробництві та/або внаслідок погіршення стану здоров’я від загальних захворювань.

6.36. Впроваджувати скорочену тривалість робочого часу для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, зі збереженням повного розміру заробітної плати.

6.37. Надавати безперешкодний доступ до робочих місць відповідним профспілковим представникам для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю, про охорону праці та інших соціально-економічних прав працівників.

 

Зобов’язання Сторони профспілок:

   6.38. Співпрацювати з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавцями та їх об’єднаннями в питаннях реалізації прав працівників на здорові і безпечні умови праці, досягнення необхідного рівня їх захищеності від травматизму та професійної захворюваності у процесі трудової діяльності.

6.39. Здійснювати громадський контроль за дотриманням на виробництві вимог законодавства з охорони праці, створенням здорових і безпечних умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, а також виконання вимог з цих питань, передбачених угодами та колективними договорами.

6.40. Розробити методичні рекомендації з формування розділу “Охорона праці” в колективних договорах.

6.41. Здійснювати контроль за виділенням роботодавцями необхідних коштів на заходи з охорони праці та охорони навколишнього природного середовища, забезпеченням працівників спецодягом, проведенням атестації робочих місць за умовами праці тощо та наданням працівникам необхідних пільг і компенсацій за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до чинного законодавства, угод та колективних договорів; забезпечити постійний контроль за своєчасністю видачі працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту та за їх якістю.

6.42. Брати участь у розслідуваннях нещасних випадків на виробництві та контролювати об’єктивність висновків, зроблених комісіями за результатами розслідування, зокрема щодо наявності вини потерпілих, осіб, дії чи бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, а також стосовно запропонованих заходів з усунення причин. Не допускати оформлення виробничого травматизму як побутового, виявляти та усувати такі випадки.

6.43. Надавати працівникам первинну правову допомогу з питань охорони праці, розслідування нещасних випадків і хвороб, зумовлених роботою, та отримання належних пільг і компенсацій за результатами проведених розслідувань.

6.44. Брати участь у роботі комісій з розв’язання спірних питань щодо нещасних випадків на виробництві, створених при управлінні та відділеннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

6.45. Брати участь у роботі комісій з перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників на підприємствах та в навчальних закладах.

6.46. Проводити роз’яснювальну роботу серед працівників щодо необхідності дотримання технологічних процесів, вимог інструкцій з охорони праці під час виконання робіт з метою запобігання завданню шкоди здоров’ю, а також навколишньому середовищу.

6.47. Інформувати відповідні органи про факти порушень чинного законодавства про охорону праці.

6.48. Організовувати навчання представників профспілок з питань охорони праці.

VII. ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я. ЗАДОВОЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
КУЛЬТУРНИХ, ДУХОВНИХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОТРЕБ 
ПРАЦЮЮЧИХ

Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

7.1. В умовах децентралізації сприяти створенню ефективної системи соціального, культурного, освітянського та медичного обслуговування населення області.            

7.2. Вживати заходів для забезпечення розвитку дошкільної та позашкільної освіти.

7.3. Не допускати скорочення мережі оздоровчих таборів для дітей, учнівської та студентської молоді, санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, пансіонатів, позашкільних установ, дитячих спортивних шкіл, інших закладів спорту, культури й мистецтва. При необхідності прийняття відповідних рішень із зазначених питань проводити попередні погоджувальні консультації з відповідними сторонами соціального діалогу.

7.4. Сприяти відновленню роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, що тимчасово припинили діяльність або ж тільки-но розпочали функціонувати.

7.5. Вживати щороку всіх можливих заходів, спрямованих на оздоровлення дітей, у тому числі із залученням додаткових джерел фінансування.

Докладати спільних зусиль задля максимального охоплення оздоровленням дітей, які потребують особливої соціальної уваги і підтримки, згідно із Законом України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”.

7.6. Розробити механізм урахування в обласних і районних програмах оздоровлення дітей шкільного віку працівників бюджетної сфери.

7.7. Розглядати можливість поліпшення матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, які перебувають на балансі профспілкових організацій області.

7.8. Залучати до систематичних занять різними формами фізичної культури та масового спорту працівників і членів їх сімей, у тому числі осіб, об’єднаних у фізкультурно-спортивні товариства.

7.9. Вживати заходів щодо захисту прав та інтересів жінок, створення належних умов для забезпечення гендерної рівності (у тому числі забезпечення рівного розподілу професійних обов’язків, збалансованого представництва кандидатур кожної статі під час формування кадрового резерву та затвердження на керівні посади).

Надавати в межах фінансової можливості жінкам, які мають дітей                    до 14 років, дітей-інвалідів, відповідні пільги щодо режиму й оплати праці (скорочена тривалість робочого часу з одночасним збереженням розміру  заробітної плати, надання додаткового оплачуваного (зі збереженням середнього заробітку) дня відпочинку тощо), а також сприяти професійній підготовці, підвищенню кваліфікації, побутовому обслуговуванню.

7.10. Сприяти включенню в колективні договори підприємств проведення обов’язкових щорічних профілактичних оглядів працівників з метою раннього виявлення та надання працівникам допомоги в разі необхідності лікування онкологічних захворювань. Взяти за основу соціальну ініціативу “ОНКО-СТОП”.

7.11. Забезпечити систематичне підвищення рівня обізнаності працівників з проблемами, пов’язаними з ВІЛ/СНІДом, його впливом на здоров’я та економіку, запобігання поширенню епідемії у виробничому середовищі та недопущення дискримінації працівників з ВІЛ-статусом.

7.12. Посилити контроль за додержанням законодавства України з питань соціального захисту медичних працівників у разі професійного захворювання та обов’язкового їх страхування на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків.

7.13. Вживати комплексних заходів щодо розвитку та вдосконалення діючої системи транспортного обслуговування населення області, підвищення якості пасажирських перевезень.

7.14. Забезпечити перевезення учнів та педагогічних працівників, які проживають у сільській місцевості, до місця навчання і додому в рамках реалізації програми “Шкільний автобус”.

7.15. Сприяти своєчасному фінансуванню бюджетних установ згідно зі статтею 44 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” щодо відрахування коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі, не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці.

7.16. Сприяти вирішенню на державному рівні питання включення до складу валових витрат підприємств коштів, які роботодавці зобов’язані відраховувати профорганізаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, відповідно до статті 44 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

 7.17. Забезпечити надання мешканцям області гарантованих видів безкоштовної медичної допомоги та пільг, передбачених чинним законодавством.

7.18. Налагодити систематичну інформаційно-просвітницьку роботу щодо пропагування здорового способу життя, залучення до донорства, а також з профілактики та протидії поширенню суспільно небезпечних хвороб (наркозалежності, гепатиту, туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, які передаються переважно статевим шляхом).

7.19. Спільними зусиллями вирішувати питання щодо укомплектування медичними кадрами закладів охорони здоров’я, медичних служб на підприємствах, геріатричних установ, насамперед сільської місцевості, у тому числі за рахунок поліпшення соціально-побутових умов працівників цієї галузі.

Впроваджувати стимули для підвищення привабливості професій медичної галузі (забезпечення безпосередньої участі медичних працівників у прийнятті рішень з основних питань діяльності закладів охорони здоров’я, можливості постійного підвищення кваліфікації, неповної (часткової) зайнятості, гнучкий графік роботи тощо).

7.20. Забезпечувати оптимізацію мережі закладів охорони здоров’я, геріатричних установ області з метою раціонального використання наявних фінансових ресурсів, не допускаючи їх необґрунтованої та недоцільної реорганізації чи ліквідації.

За наявності спірних питань, які виникають у зв’язку з оптимізацією мережі закладів охорони здоров’я, геріатричних установ області, проводити консультації зі сторонами соціального діалогу перед прийняттям відповідних рішень.

7.21. Сприяти комплектації амбулаторій сімейної медицини, фельдшерсько-акушерських пунктів кваліфікованими медичними фахівцями, а також систематичному підвищенню їх кваліфікації.

7.22. З метою поліпшення якості надання медичної допомоги у сільській місцевості організовувати планові виїзди бригад лікарів обласних лікувально-профілактичних закладів для проведення диспансеризації сільського населення та раннього виявлення захворювань з відповідною оплатою.

7.23. Забезпечити виконання та фінансування комплексних програм з охорони здоров’я, розвитку культури.

7.24. Створювати умови для ефективного функціонування  закладів соціально-культурної сфери області, зокрема, шляхом забезпечення їх необхідними фінансовими, матеріальними, трудовими ресурсами.

7.25. При формуванні проекту обласного бюджету передбачати асигнування на утримання і розвиток закладів охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, інтернатних закладів обласної комунальної власності та здійснювати контроль їх фінансування.

7.26. Забезпечити створення сприятливих умов проведення іміджевих для регіону культурно-мистецьких заходів всеукраїнського та міжнародного рівнів шляхом підтримки театрально-концертних закладів та заохочення митців.

7.27. Розробити заходи щодо поліпшення матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, що утримуються за рахунок коштів державного та обласного бюджетів.

На період функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку організовувати роботу щодо забезпечення безоплатного:

проведення медичних оглядів дітей та обслуговуючого персоналу в закладах охорони здоров’я;

проведення лабораторних досліджень води закладами державної санітарно-епідеміологічної служби;

супроводження автоколон з дітьми до місць оздоровлення та відпочинку і у зворотному напрямку представниками органів Національної поліції, охорони правопорядку в місцях оздоровлення та відпочинку дітей.

7.28. Рекомендувати органам місцевого самоврядування під час підготовки проектів місцевих бюджетів та програм передбачати фінансування на:

щорічне оздоровлення дітей пільгових категорій;

забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням дітей у дошкільних навчальних закладах, учнів 1 – 4 класів та 5 – 11 класів з малозабезпечених сімей та дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки, дітей-чорнобильців із загальноосвітніх навчальних закладів;

організацію новорічних свят для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування;

харчування учнів професійно-технічних навчальних закладів та студентів, які віднесені до пільгових категорій;

оздоровлення учнів професійно-технічних навчальних закладів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;

поліпшення матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, що перебувають у комунальній власності, у тому числі шляхом залучення позабюджетних джерел фінансування.

7.29. Забезпечити контроль щодо відрядження медичних працівників до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, геріатричних установ лише на підставі відповідних договорів між закладом охорони здоров’я і підприємствами (незалежно від форми власності), які є організаторами оздоровлення та відпочинку дітей, зі збереженням місця роботи зазначених працівників, їх середнього заробітку та оплатою витрат на відрядження, з подальшим відшкодуванням зазначених витрат лікувально-профілактичним установам дитячими оздоровчими установами або їх власниками.      

7.30. Рекомендувати органам місцевого самоврядування області вирішувати питання:

забезпечення безоплатного перевезення учнів загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості до/із місця навчання;

компенсації дитячим оздоровчим закладам з оплати комунальних послуг та встановлення пільг зі сплати місцевих податків і зборів з метою здешевлення вартості путівок;

забезпечення часткового фінансування (у тому числі шляхом надання пільг з оренди комунального майна) та організації разом з профспілковими організаціями культурно-соціальних заходів (концертів, вистав, ярмарків тощо).

7.31. Забезпечувати виконання програм розвитку фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, спорту вищих досягнень, збереження та вдосконалення матеріально-технічної бази цієї галузі, підвищення якості функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл на відповідний рік.

7.32. Розглядати пропозиції профспілок щодо вдосконалення і роботи системи закладів освіти, культури, спорту та туристичних ресурсів області. Передбачати в обласному бюджеті щорічні асигнування на утримання і розвиток комунальних закладів освіти, культури, спорту, місцевого туризму.    

7.33. Не допускати прийняття рішень, що спричинятимуть необґрунтоване скорочення чисельності працівників та мережі установ і закладів освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, соціальної сфери.

7.34. Проводити роботу зі збільшення у програмах соціально-економічного, туристичного і культурного розвитку області частки капітальних вкладень на розвиток соціальної сфери, включаючи комунальне господарство, будівництво та ремонт доріг, особливо у сільській місцевості.

7.35. При формуванні об’єднаних територіальних громад забезпечувати виконання галузевого законодавства у закладах, що функціонують на території громади.

7.36. Зберігати принципи галузевого підходу при формуванні профспілкових органів.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

7.37. Брати участь у розробці та реалізації регіональних програм соціально-культурного розвитку й охорони здоров’я.

7.38. Не допускати перепрофілювання, продаж і передання в оренду закладів культури, спорту, освіти та охорони здоров’я суб’єктам господарювання та органам місцевого самоврядування без погодження з профспілками.

7.39. Здійснювати організаційне, фінансове та інше забезпечення при проведенні культурно-масових заходів, свят та спортивних змагань на підприємствах, сприяти забезпеченню новорічними подарунками дітей та підлітків віком до 14 років.

7.40. Виділяти кошти на утримання і розвиток соціальної інфраструктури підприємств (культурно-освітніх, спортивних, побутових, оздоровчих об’єктів) для забезпечення їх нормального функціонування та задоволення соціально-культурних потреб працівників і членів їх сімей.

7.41. Забезпечити виконання вимог статті 44 Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності” шляхом перерахування профспілковим комітетам підприємств небюджетної сфери коштів у розмірі не менше ніж 0,5 відсотка від фонду оплати праці на організацію ними культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи.

7.42. Сприяти залученню до занять народною творчістю працівників і членів їх сімей на базі культурно-освітніх закладів, гуртків на підприємствах, використовуючи для цього всі можливі джерела фінансування.

7.43. Забезпечувати організаційну та фінансову підтримку колективів підприємств для участі в обласних, міських та районних оглядах художньої самодіяльності, всеукраїнських та міжнародних фестивалях і святах, спортивних змаганнях.

 

Зобов’язання Сторони профспілок:

7.44. Брати участь у реалізації регіональних програм з питань охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури та спорту, розвитку туризму, творчої самодіяльності населення, а також організації культурно-масових та спортивних заходів, у тому числі шляхом ініціювання перед Сторонами соціального діалогу відповідних пропозицій, робочих проектів.

7.45. Брати участь у вирішенні питань, пов’язаних із реорганізацією та/або ліквідацією культурно-освітніх, спортивних установ, закладів охорони здоров’я, що перебувають на балансі підприємств.

7.46. Здійснювати громадський контроль за додержанням на підприємствах чинного законодавства щодо забезпечення прав працівників на освіту, охорону здоров’я, культурний розвиток, фізичну культуру і спорт.

Вносити на розгляд Сторін соціального діалогу пропозиції щодо вдосконалення заходів та напрямів цієї роботи.

7.47. Організовувати святкування новорічних свят з придбанням подарунків для дітей та учнівської молоді, у тому числі для дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування за рахунок залучення благодійних внесків, коштів профспілок та підприємств.

7.48. Спільно зі Сторонами соціального діалогу, організаціями галузевих профспілок забезпечувати проведення в межах області:

огляду роботи профспілок і трудових колективів з кращої організації літнього оздоровлення й відпочинку дітей;

фестивалів аматорської творчості та інших культурно-мистецьких проектів;

огляду на кращого працівника культурно-освітнього закладу та огляду-конкурсу на кращий культурно-освітній заклад трудових колективів та профспілок;

фізкультурно-масових, спортивних заходів усіх рівнів (всеукраїнські галузеві та регіональні змагання з усіх видів масового спорту) серед працівників і членів їх сімей, вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, профспілкових представників.

 

VIII. СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ

 Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:

8.1. З метою посилення правових умов та гарантій життєдіяльності населення під час прийняття відповідних рішень розглядати вимоги, зауваження і пропозиції органів Національної поліції, громадських формувань з охорони громадського порядку щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

8.2. Не приймати рішення із соціально важливих питань, у тому числі щодо стандартів та умов праці згідно з відповідним законодавством, територіальними, галузевими угодами і колективними договорами, без попередніх консультацій та/або погодження з усіма Сторонами соціального діалогу.

8.3. Розробляти спільні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України стосовно забезпечення підвищення державних соціальних стандартів, перегляду споживчого кошика з метою подолання бідності та випередження зростання доходів населення над зростанням цін і тарифів на товари і послуги.

8.4. Вживати заходів, спрямованих на забезпечення гарантій працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємств, установ, організацій, а також забезпечення їх прав на соціальну допомогу і підтримку у зв’язку з масовим вивільненням з ініціативи роботодавця, постійною та тимчасовою непрацездатністю, хворобою, безробіттям та в інших випадках, які передбачені законодавством України.

8.5. Сприяти врегулюванню дестабілізаційних чинників стану соціально-трудових відносин та конструктивному вирішенню колективних трудових спорів, пов’язаних з обмеженням законних прав та інтересів працівників, правовим шляхом відповідно до чинного законодавства України через механізми роботи примирних комісій та трудових арбітражів.

8.6. Під час укладення колективних договорів, виходячи з реальних фінансових можливостей, передбачати зобов’язання щодо соціального захисту донорів, ветеранів праці та війни, учасників бойових дій та війни, які працюють або працювали на підприємствах, а також зобов’язання з надання відповідної допомоги та фінансової підтримки ветеранським організаціям підприємств, установ та організацій.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

8.7. Забезпечувати реалізацію в області основних напрямів соціальної політики держави, спрямованих на підвищення рівня життя населення та реалізацію державних соціальних гарантій.

8.8. Вживати організаційних та фінансових заходів щодо надання громадянам гарантованого рівня матеріального забезпечення та соціального обслуговування, що визначається на підставі соціальних нормативів, організаційних та фінансових заходів, що здійснюються безпосередньо державою, або сприяння здійсненню таких заходів громадськими та іншими недержавними організаціями.

8.9. Здійснювати державний контроль за реалізацією права на соціальний захист та сприяти впровадженню таких заходів громадськими та іншими недержавними організаціями.

8.10. Проводити консультації з іншими Сторонами перед прийняттям на державному (обласному) рівні рішень щодо реформування в галузях бюджетної сфери з метою забезпечення трудових і соціальних гарантій працівників.

8.11. Забезпечувати дотримання чинного законодавства України у сфері соціальних гарантій і соціального захисту населення, спрямованого на підвищення життєвого рівня населення, пенсійного забезпечення, виплат соціальної допомоги інвалідам, ветеранам війни, малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми, відповідно до Комплексної програми соціального захисту населення Дніпропетровської області на 2015 – 2019 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.12.2014 № 588-28/VI (зі змінами).

8.12. У межах передбачених бюджетних асигнувань забезпечувати відпочинок та оздоровлення дітей, батьки яких загинули від нещасних випадків на виробництві або під час виконання службових обов’язків; талановитих та обдарованих дітей (переможців обласних олімпіад, конкурсів, фестивалів, змагань, спартакіад усіх рівнів, відмінників навчання); бездоглядних та безпритульних дітей; дітей учасників АТО, дітей працівників агропромислового комплексу та соціальної сфери села.

8.13. Сприяти органам місцевого самоврядування у процесі розробки та реалізації місцевих соціально-економічних програм, що передбачають додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

8.14. Забезпечувати дотримання державних соціальних гарантій, оцінку ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в регіоні, здійснювати постійний державний моніторинг у сфері застосування та фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

8.15. Вживати заходів щодо комплексного розв’язання проблем фінансування компенсаційних виплат за пільгові перевезення пасажирів, забезпечення відповідних компенсацій та створення умов для всебічного розвитку і підвищення якості соціально значущих послуг автомобільного транспорту.

Зобов’язання Сторони роботодавців:

8.16. Не допускати прийняття рішень про ліквідацію, перепрофілювання, передачу іншому власникові об’єктів соціальної інфраструктури, що належать підприємствам, без попереднього погодження з відповідними профспілковими органами.

8.17. Сплачувати у повному обсязі до бюджету і цільових фондів обов’язкові соціальні платежі, передбачені чинним законодавством України.

8.18. Не допускати необґрунтованих звільнень працівників, особливо перед виходом на пенсію за п’ять років до настання пенсійного віку, та молодих працівників зі стажем роботи на підприємстві менше трьох років.

8.19. Під час укладення колективних договорів передбачати зобов’язання, норми і положення щодо:  

соціального захисту ветеранів праці та війни, учасників АТО, які раніше працювали на підприємствах і перебувають на обліку профспілкових організацій, жінок, які перебувають у відпустках по догляду за дітьми, з поширенням на них пільг, визначених колективними договорами;

надання відповідної допомоги та фінансової підтримки ветеранським організаціям підприємств;

організації гарячого харчування працівників на виробництві згідно з чинними нормативними актами;

фінансування заходів з навчання інспекторів праці профспілок та організації громадського контролю;

відповідальності сторін за збір і збереження інформації про роботу працівників на підприємстві, у тому числі зі шкідливими та важкими умовами праці, нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески, а у разі ліквідації підприємства без правонаступника – передачі цих документів до Державного архіву Дніпропетровської області;

розвитку фізичної культури та спорту.

8.20. Сприяти роботі поліклінік, оздоровчих пунктів, санаторіїв-профілакторіїв, оздоровчих баз, дитячих дошкільних закладів та об’єктів торговельно-побутового призначення, культури і спорту, що належать підприємствам.

8.21. Надавати матеріальну допомогу працівникам, які опинилися у скрутному становищі. Умови надання такої допомоги визначати у колективному договорі.

8.22. На підставі письмових заяв працівників – членів профспілок та згідно з умовами колективних договорів здійснювати щомісячно безоплатне утримання із заробітної плати і своєчасне та у повному обсязі перерахування утриманих сум профспілкових внесків на рахунки первинних профспілкових організацій і не допускати виникнення щодо них кредиторської заборгованості.

Зобов’язання Сторони профспілок:

8.23. Разом із роботодавцями вирішувати питання утримання і розвитку соціальної інфраструктури підприємств.

8.24. Організовувати та проводити навчання представників профспілок з питань трудового, житлового і пенсійного законодавства, соціально-економічного захисту працівників та членів їх сімей.

8.25. Здійснювати громадський контроль за виконанням чинного законодавства України у сфері соціального захисту працівників, безкоштовно надавати консультації з питань соціального захисту та механізму їх реалізації, сприяти захисту прав працівників – членів профспілок у судових та державних органах.

8.26. Впроваджувати ефективні програми мотивації профспілкового членства.

8.27. Забезпечувати підбір активістів з числа членів виборних профспілкових органів усіх рівнів для виконання повноважень громадських інспекторів праці.

8.28. Розглядати не рідше, ніж щопівроку на розширених засіданнях виборних органів профспілок із залученням представників інших сторін соціального діалогу питання щодо стану дотримання трудового законодавства на підприємствах області.

8.29. Забезпечити підприємства області методичними рекомендаціями щодо розробки розділу колективного договору з урахуванням потреб працюючих у соціальному захисті.

IX. МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА 

Сторони домовились

у межах компетенції та визначених чинним законодавством України повноважень:  

9.1. Співпрацювати та взаємодіяти в рамках реалізації Регіональної цільової соціальної програми “Молодь Дніпропетровщини” до 2021 року, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03.02.2012 № 239-11/VІ (зі змінами).    

9.2. Всебічно сприяти створенню на підприємствах необхідних організаційних, економічних та соціальних умов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, адаптації у трудових колективах, підвищення кваліфікації і професійної майстерності, задоволення культурно-освітніх, оздоровчих та житлово-побутових проблем.

9.3. Проводити щороку навчальні семінари-тренінги з підвищення кваліфікації молодих працівників.

9.4. Узагальнювати та висвітлювати досвід ефективної реалізації молодіжної політики на підприємствах та у вищих навчальних закладах.

Зобов’язання облдержадміністрації, обласної ради:

9.5. Сприяти гарантованому забезпеченню молоді першим робочим місцем та стимулюванню створення роботодавцями додаткових робочих місць для молоді, задля чого:

передбачати систематичну роботу з упровадження регіональних програм професійної орієнтації молоді спільно зі Стороною роботодавців та навчальними закладами;

пропонувати органам місцевого самоврядування впроваджувати податкові пільги на місцевому рівні для роботодавців і навчальних закладів, які неухильно дотримуються вимог законодавства України та сприяють працевлаштуванню молоді, створюють відповідні робочі місця.  

9.6. Передбачити включення до регіональних програм соціально-економічного розвитку питання щодо:

збільшення чисельності працевлаштованих на перше робоче місце випускників навчальних закладів;

виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва і колективної забудови під молодіжні житлові комплекси в порядку, встановленому земельним законодавством України;

розвитку програм забезпечення молоді житлом;    

розвитку фізичної культури і спорту (у тому числі спортивної інфраструктури), національно-патріотичного виховання;

збереження та сприяння діяльності молодіжних центрів праці.

9.7. Здійснювати організаційну та фінансову підтримку науково-комутативних заходів вищих навчальних закладів і наукових установ, сприяння впровадженню науково-технічних розробок у промисловість, проведення обласних конкурсів: проектів “Молоді вчені – Дніпропетровщині” на отримання матеріального заохочення, “Краща Рада молодих вчених”, “Кращий молодий вчений” та інших.

9.8. Рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти молодіжному житловому будівництву та індивідуальному житловому будівництву, залучати на зазначені цілі різноманітні джерела фінансування відповідно до чинного законодавства України.

9.9. Розробляти та реалізовувати заходи, спрямовані на вдосконалення відпочинку та дозвілля молоді, творчий розвиток особистості.  

Зобов’язання Сторони роботодавців:

 9.10. Щорічно затверджувати кадровий резерв керівників структурних підрозділів підприємства з числа працюючої молоді.

9.11. Ввести до колективних договорів розділ щодо соціальних пільг, що надаються молодим працівникам, виходячи з наявних фінансових можливостей підприємства (вирішення житлових проблем, отримання освіти, виділення дострокових пільгових позичок, придбання товарів тривалого користування шляхом виділення довгострокових пільгових позичок).

9.12. Співпрацювати з професійно-технічними, вищими навчальними закладами з питань набору на навчання, проходження практики, працевлаштування молоді.

Зобов’язання Сторони профспілок:

 9.13. Інформувати та ознайомлювати студентську та робітничу молодь з її обов’язками, правами, гарантіями на здобуття освіти, працевлаштування, працю, задоволення культурних, соціально-економічних, житлово-побутових, оздоровчих потреб шляхом видання інформаційно-довідкової літератури, проведення навчально-інформаційних та освітніх заходів, програм, проектів тощо.

9.14. Розробити зразок Положення про комісію по роботі з молоддю на підприємстві. Забезпечити створення таких комісій на підприємствах та сприяти їх діяльності.

9.15. Сприяти через систему колективних договорів професійній і соціально-психологічній адаптації молодих працівників, їх закріпленню на першому робочому місці, формуванню резерву кадрів, кар’єрному зростанню молодих спеціалістів.

9.16. Залучати молодь до профспілкового членства та профспілкової роботи.

 

X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТА КОНТРОЛЬ  ЗА ВИКОНАННЯМ УГОДИ

 

Сторони домовились:

10.1. У місячний строк від дня підписання Угоди на засіданнях своїх колегіальних органів визначити відповідальних (структурні підрозділи або посадових осіб) за виконання положень Угоди та надати їх на затвердження Дніпропетровської обласної тристоронньої соціально-економічної ради.

10.2. Щопівроку аналізувати хід реалізації Угоди двічі на рік – до 15 лютого та 15 серпня. Звіти за підсумками виконання Угоди заслуховувати на засіданнях Дніпропетровської обласної тристоронньої соціально-економічної ради – у березні та вересні.

10.3. Здійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням Угоди та обмінюватися відповідною інформацією.

10.4. Спірні питання розв’язувати шляхом проведення консультацій і переговорів.

10.5. Угода підписана у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу та зберігаються у кожної зі Сторін.

Угоду підписали:

від Сторони органів обласної влади:

Виконуючий обов’язки

голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації

                       О.М. КУЖМАН

Голова Дніпропетровської

обласної ради

                       Г.О. ПРИГУНОВ

Від Сторони роботодавців:

Від Сторони профспілок:

Голова Федерації організацій

роботодавців Дніпропетровщини

                       В.В. СЕРГЄЄВ

Голова Спільного

представницького органу профспілкових організацій області

                       В.П. ДУБІЛЬ