ВІЧЕ БУЛОЧНИКІВ І КУШНІРІВ

       До 120-річчя профспілок Придніпров’я

На початку минулого сторіччя загальний ентузіазм профспілкового будівництва, як відповідь трудового люду експлуататорам, охопив не тільки фабрично-заводське робітництво, але й ремісників, працівників сфери обслуговування.

Забажали мати свою профспілку й катеринослав­ські робітники шкіряної промисловості (кушніри). Вони під­готували її статут і наді­слали його владі. Але через місяць його повернули перекресленим, що повторю­валося потім ще тричі: заче­пилися бюрократи за перший пункт проєкту ста­туту, де йшлося про те, що спілка ставить за мету підняти «культурний і моральний стан своїх членів» і захистити їх від «поневолення». Про­те, свого робітники таки до­моглися.

       Перші загальні збори профспілки було відкрито з особливою «урочистістю» – на них з’явилися, як тоді було заведено, поліцей­ський офіцер у супроводі го­родових. Але коли почалося читання статуту, майже всі непрохані гості… задріма­ли. Сміх робітників розбу­див їх, і лише після цього поліцейські, «заручившись словом від засновників, що жодних «неподобств» не станеться», демонстратив­но вийшли, після чого за­гальні збори пожвавилися. Профспілка працівників шкіряної галузі в 1906–1909 рр. була однією з найак­тивніших. Відновила вона свою діяльність і після 1917-го, проіснувавши ще більше десятка років.

       Однією з «найнеспокій­ніших» була також спіл­ка булочників і кондитерів, зареєстрована серед пер­ших у червні 1906 року. Ще наприкінці ХІХ століття працівники місцевих фа­брик із виготовлення цуке­рок «поклали початок еко­номічній боротьбі за допо­могою страйків». Їх перший страйк, розігнаний поліцією, відбувся в серпні 1903 року.

        Перші загальні збори спілки були настільки бурх­ливими (люди скаржилися на господарів, умови праці, високі норми і низькі заробітки), що присутній на них представник поліції негай­но їх розпустив. Але це не остудило запал активістів і вони склали «знамениті умови найму робітників» із 30 пунктів (щось подібне до сучасного колективного до­говору), які викликали ша­лену реакцію господарів.

        Років десять назад у Дніпрі з великою помпою, наче це було щось надзвичайне, заявили про створення профспілки домо­господарок. Нічого подібного! Відомо, що ще 1906 року в Катеринославі з’явилося дещо подібне – профспілка домашньої прислуги.

       В один день, 14 липня 1906 р., в Катеринославі було зареєстровано дві нові профспілки – «працівників перукарного цеху» та працівників пралень. Остання, зазначимо, вже мала певний досвід боротьби за права трудівників, пройшовши через страйк 1905 р. Тому до підготовки статуту профорганізації, як розповідала у номері за 27 червня газета «Придніпровський край», поставились дуже серйозно, призначили комісію з 5 осіб для проведення процесу реєстрації. Цікаво, що проєкт статуту теж був опублікований у місцевій пресі, що свідчить про солідність наміру і ту велике значення, яке перші профспілковці надавали агітаційно-пропагандистському напряму. А вже в грудні ця профспілка оголосила новий страйк. Господарі пралень у відповідь, для координації боротьби з робітниками, створили й зареєстрували своє товариство власників закладів – одну з перших організацій роботодавців в нашому регіоні.

       У вересні 1906 р. страйк з вимогами поліпшення умов праці, своєчасного розрахунку, надання відпусток оголосила і профспілка перукарів.

Отже, в ті часи в профспілки об’єднувались не лише робітники найбільших ме­талургійних підприємств, майстерень та залізничників, а й домашня прислуга, посудомийки, офіціанти, кухарі та інші представники професій, які потім назвуть сферою обслуговування.