Гірник, профлідер, нацгвардієць

Днями Україна з гордістю вітала один з найміцніших та найпрофесійніших підрозділів, який непохитно захищає кордони Батьківщини ще з 2014 року, – Національну гвардію. Наразі в її складі несуть службу багато металургів і гірників. Серед них – і представник трудового колективу Покровського ГЗК Сергій Нагорний.

У цивільному житті Сергій Миколайо­вич – професіонал гірницької справи. Він більше 27 років працює на підприємстві, обіймає посаду заступника начальника Олександрівського кар’єру з обладнання. Крім того, вже понад два десятиріччя то­вариші обирають його головою цехової профспілкової організації ПМГУ, членом президії профкому комбінату.

Чесна, рішуча і смілива людина, Нагорний завжди відстоює позицію людей праці і на­магається простягти руку допомоги всім, хто того потребує. Ці якості його характеру про­явилися і тоді, коли країна опинилась у небезпеці. Сергій Нагорний добровільно пішов до військкомату 26 лютого 2022 року. Чекав мобілізації два місяці, і врешті 20 квітня увійшов до числа наших захисників у складі Національної гвардії. Спочатку служив у Сумській об­ласті, зараз вартує стратегічно важливі об’єкти на Черкащині. До виконання своїх обов’язків підходить, як і завжди, дуже відповідально, тому – вже головний сержант взводу, має зван­ня старшого сержанта. А останні 3 місяці йому довіряють посаду тимчасово виконуючого обов’язки командира взводу.

Під час урочистих заходів до Дня Націо­нальної гвардії України Сергія Миколайови­ча нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест». Ця відзнака присвоюється за успішне виконання бойових завдань, а також операцій з підтримання миру та безпеки в країні, висо­кі показники під час несення служби. Сергій Нагорний, звісно ж, за визнання на такому високому рівні вдячний. Він зазначає:

– Війна змінила наше суспільство, українці зуміли підняти голову і по-справжньому оцінити важливість незалежності держави та свободи кожної людини, яка живе у своїй країні. І мої особисті цінності зазнали трансфор­мації. Я зрозумів, що матеріальне – машини, квартири, речі, ремонти – то другорядне. На перший план вийшла родина, близькі, друзі – цінності, які не можна купити. Я зараз тут, у лавах української армії, щоб захистити найрідніших. Тому стоятиму на заваді ворогу стіль­ки, скільки буде треба, аби здобути Перемогу. Авжеж, дуже хочеться повернутись додому – обійняти дружину, яка мене з нетерпінням чекає, дітей. Вірю, що зовсім скоро ми знову будемо разом, під мирним небом вільної України.

                                                                                       За матеріалами ПМГУ