«Роби те, що можеш, там, де ти є»
«Роби те, що можеш, там, де ти є». Цим простим, але мудрим принципом керується у житті наша наступна героїня – прийомоздавальник вантажу сталедротового комплексу ПрАТ «Дніпрометиз», очільниця дільничного комітету ПМГУ дільниці з виготовлення дроту та виробів з дроту, член профкому підприємства і голова його комісії по роботі серед жінок Тетяна Дем’янчук.
І в мирні часи Тетяна Володимирівна ніколи не стояла осторонь від проблем товаришів, а після початку повномасштабної війни працює ще завзятіше: наполегливо робить свій внесок у підтримку мобілізованих колег, внутрішньо переміщених осіб та волонтерство.
Дем’янчук у колективі «Дніпрометизу» цінують і поважають. Вона присвятила підприємству багато років. Розповідає: «Досі пам’ятаю перші дні роботи тут – це був вересень 1975-го. Я прийшла на виробництво по слідах своїх батьків і рада, що зробила саме такий вибір. Метизники – велика дружна сім’я, згуртована команда, в якій кожен готовий підставити плече іншому. Тоді ж, одразу, вступила до лав Профспілки, оскільки вважаю: ПМГУ може допомогти людям праці як морально, так і матеріально, а головне – вона системно відстоює та захищає інтереси та права працівників перед роботодавцем і владою».
Чітке розуміння ключових профспілкових функцій і щире бажання змінювати життя тих, хто поруч, на краще швидко привели Тетяну Дем’янчук до когорти профактиву. Вже у 1976 році її вперше обрали головою цехового комітету Профспілки та членом профкому первинки. Так розпочалася її історія профлідерства. Наша співрозмовниця зазначає: «На мій погляд, головне завдання профспілкового лідера середньої ланки – бути в курсі всіх питань спілчан, допомагати тим, хто потребує допомоги, та організовувати культурно-масові заходи для єднання колективу».
Принаймні, так було в мирні часи. З початком великої війни до звичних профспілкових завдань додалися нові. Тетяна Володимирівна каже: «У лютому минулого року моє життя дуже змінилося. Немає впевненості в завтрашньому дні. Постійна тривога за дітей та онуків, за колег та друзів, за рідне підприємство, за всю нашу Україну. Але й розуміння, що застигати у страху не можна. Потрібно діяти, докладаючи зусиль для наближення нашої перемоги».
У первинці «Дніпрометизу» вважають так само. З ініціативи її голови Ніни Федорівни Голенко на підприємстві організували збір коштів для ЗСУ. Профспілкові активісти взялися за виготовлення окопних свічок, також вони беруть участь у закупівлі та передачі потрібних речей воїнам на передовій, допомагають пораненим в лікарнях міста, переселенцям, дітям-сиротам. На території заводу відкрився гуманітарний склад для ВПО та співробітників, що потребують підтримки.
І про потреби тих, хто сумлінно виконує свої виробничі обов’язки в тилу, профком ПМГУ не забуває: у міру сил підвищує настрій працівників та їхніх дітей – то похід до театру організує, то майстер-клас з виготовлення карамелі… Тетяна Дем’янчук – у вирі всіх цих подій. Вона резюмує: «У ці складні для України часи хочу побажати своїм колегам, всім членам ПМГУ, всім українцям здоров’я, витримки та згуртованості. Ми здужаємо, ми вистоїмо і дочекаємось омріяної Перемоги і Миру!»
За матеріалами ПМГУ
М
