Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

«… ГОЛОВНЕ – СПІЛКИ БУДУВАЛИСЬ ТА ЗМІЦНЮВАЛИСЬ»

До 120-річчя профспілок Придніпров’я

Продовжуємо публікацію матеріалів до визначної дати в житті профспілок регіону. І тут особливо цінними є свідчення сучасників періоду створення перших профорганізацій, опублікованих у виданнях початку минулого сторіччя.

В Центральній архівній бібліотеці (Київ) вдалося знайти тогочасний профспілковий журнал «Рабочий союз». 7 листопада 1906 р. (№6) в ньому було розміщено кореспонденцію Ковальського з Катеринослава. Автор починає її з констатації того факту (досить, зауважимо, спірного), що ставлення влади до профспілок було досить терплячим, але далі пояснює це нещодавніми революційними подіями, згуртованістю робітників та сподіваннями за допомогою їх організацій переспрямувати бунтарські тенденції в «більш спокійне русло економічної боротьби».

       «Але що б адміністрація не думала, - пише автор, - головне – спілки будувались та зміцнювались. В даний час в Катеринославі є 25 зареєстрованих спілок, з яких 22 ведуть організовану, бойову роботу, а 3 знаходяться в стадії створення. Більшість спілок ремісничі, невеликі. Так, є спілки шевців (500 членів), чоботарів (100), булочників (350),столярів (200), слюсарів-ковалів (210), малярів (100), перукарів (40), шапошників (100), пральників (60), годинникарів-ювелірів (50), фармацевтів (50), канцеляристів.

       Але головну роль, як за своїми грошовими коштами, так за широтою своїх завдань, відіграють крупні спілки фабрично-заводського пролетаріату. На першому місці – спілка робітників по металу (1500), одна восьма пролетаріату, який працює на металургійних заводах Катеринослава та його передмість – Амура та Нижньодніпровська… Наступне місце по силі та складності завдань займає спілка мельників (600), яка чудово витримала вже загальний страйк мельників, що закінчився повною перемогою (домоглися 8-часового робочого дня). Далі йдуть – спілки лісопильників (300), трамвайних службовців (200), майстрів електричного освітлення (100-200), друкарів (бл. 300), тютюнників (200). Існує також товариство взаємодопомоги прикажчиків (найманих працівників торгівлі – авт.), яке має статут профспілки, але не реєструє його через загрозу втрати свої капіталів. Має 1500 членів. Крім того, зареєстровано ще спілки ломових візників, прислуги… В сумі ці спілки нараховують близько 6500 членів, які платять внески.

       Але незважаючи на малочисельність та слабкі сили спілок (в цьому місті всього 150 тис. жителів), - зазначається в кореспонденції, - вони з самого початку прагнули до солідарної діяльності, для чого існує Центральне бюро професійних спілок, куди всі делегують своїх представників за наступною квотою: до 200 членів – 1, 200-250 – 2, а потім за кожних повних 500 по одному. Всього входять в ЦБ 32-35 чол. Обрано секретаріат – 5 чол., одним із завдань якого є організація спілок провінції. Вже приступили до виконання цього завдання. Організовано спілку робітників по металу в сел. Кам’янське, де є завод з 8000 робітників. В спілку вже входить близько 1000 чол.

         Але головна задача секретаріату – створення організацій в Донецькому басейн, цьому центрі металургійної та гірничорудної промисловості.

       Секретаріат вже взявся до створення щотижневого друкованого органу – журналу «Вестник труда» (всього вийшло 9 номерів, більшість з яких були конфісковані поліцією - авт.)».

       Наприкінці додамо від себе, що всі перші історики профспілок визначали промислову Катеринославщину одним з найбільших та найорганізованіших центрів профспілкового руху царської Росії.