Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

КОЛИ ІДЕЯ ЗАХОПЛЮЄ МАСИ

До 120-річчя профспілок Придніпров’я                

«Ентузіазм і запал забарвлюють всі перші кроки профбудівництва, - констатував сучасник тих подій та перший літописець катеринославських профспілок Г.Новополін. – Починаючи із загартованих в боях на політичному та економічному фронтах металістів, закінчуючи такою забитою категорією, як домашня прислуга, - всі з особливою гарячністю відгукуються і поспішають організовуватись».

Стосувалось це не тільки губернського центру – профспілковий рух захоплював і провінційні міста 8 повітів Катеринославщини, яка простягнулась від донбаського Бахмута (до губернії відносились також Луганськ, Юзівка, Слов’яносербськ) до приазовського Маріуполя. І значна заслуга в цьому була створеного восени 1906 р. Центрального бюро профспілок (ЦБПС, прообразу нинішнього облпрофоб’єднання), яке головну увагу зосередило саме на розширенні профспілкового руху.

       Ця робота насамперед включала в себе агітаційні заходи, забезпечення провінційних активістів методичною літературою, юридичним захистом, допомогою у розробці статутів профорганізацій та у процесі їх реєстрації в державному органі по справах товариств (справа ця була дуже марудною і затяжною, майже як і зараз).

       Результати цієї діяльності проявились вже дуже скоро. На кінець 1906 р. в регіонах губернії було легалізовано 6 профспілок. Три з них в Катеринославському повіті.

       Найбільшою з них (більше тисячі чоловік) і найактивнішою була профспілка Дніпровського металургійного заводу в Кам’янському, який на той час був одним з провідних в країні і мав понад 6 тис. робітників. Значну допомогу в її створенні надали їх товариші з Брянки. Зберігся навіть текст статуту цієї профорганізації, який, до речі, було опубліковано в 29-му номері «Горно-заводского листка», «хазяйській» газеті, яка постійно висвітлювала діяльність профспілки (інформація для роздуму, яка в певній мірі свідчить про зацікавленість деяких підприємницьких кіл в цивілізованих стосунках з робітничими організаціями і забезпеченні стабільності виробництва). Серед цілей профспілки, крім захисту економічних та соціальних прав трудівників, було, зокрема, і зазначено «усунення шляхом угод, третейських розбірок та примирних камер непорозумінь, які виникають як між хазяями та робітниками, так і між самими робітниками». Проте спільну мову вони знаходили далеко не завжди, що виливалось у значні конфлікти.

       З’являвся та почав заявляти про себе робітничий клас і у ще недавно глухому провінційному Нікополі, де запрацювали марганцеві копальні, чавунно-мідноливарний та механічний заводи, понад 150 ремісничих майстерень. У листопаді 1906 р. там було зареєстровано профспілку робітників по металу та дереву.

       Восени того ж року за сприяння ЦБПС та Катеринославської профспілки робітників борошномельних та круподерних млинів було організовано галузеву профорганізацію у Павлограді. Мали там свою профспілку і шевці. Зароджувалась вона також в Юзівці. Як повідомляла 1 серпня 1906 р. газета «Южная заря», 22 липня там відбулись перші загальні збори шевців та білошвеєк (майстринь з шиття та вишивання), на яких було обрано правління спілки за затверджений її статут.

         До речі, поліцію, яка дуже уважно стежила за діяльністю перших профспілок, зацікавив той факт, що більшість з тисячі проаналізованих правоохоронцями статутів різних профспілок була майже ідентична. Подальше розслідування виявило: майже всі профспілки країни користуються типовим статутом, розробленим профспілками Петербурга, що свідчило про наявність широких контактів профорганізацій різних регіонів та обмін між ними зразками установчих документів та методичної літератури.

       Профспілка прикажчиків (службовців торгово-промислових закладів) відкрила свої відділення у Павлограді та Верхньодніпровську. В останньому теж з’являлись підприємства та ремісничі майстерні. Роком раніше на всю губернію прогримів страйк 400 гірників розташованого у Верхньодніпровському повіті товариства «Суха балка». Зазначимо, що в архівах є чимало свідчень про діяльність перших профспілкових зачатків на підприємствах вугільної та гірничорудної промисловості губернії. Зокрема, у профспілковому журналі «Вестник труда», який протягом 1906 р. видавало Катеринославське ЦБПС, є згадка про створення профорганізації на Легіївських копальнях Бахмутського повіту, але більше подібних повідомлень про створення гірничих профспілок на Криворіжжі та у Донбасі, на жаль, не зустрічається. З організаційною роботою на розкиданих по великих територіях копальнях, зазначають історики, було важкувато…