Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

ПРАЦЮВАЛИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ І СЕБЕ НЕ ЖАЛІЛИ

Пам’ятаємо!

До 120-річчя профспілок Придніпров’я

         До пам’ятної дати в житті профспілок нашого краю ми згадуємо не тільки про визначні події в їх історії, але й про людей, які її творили.

        По кілька десятиріч свого життя віддали профспілкам Георгій Желнінський та Володимир Максименко. Минулого 2025-го їм обом виповнилося б по 80 років. Таке співпадіння: вони народились у вересні переможного 1945 р. і пішли з життя в один рік, 2002, у віці 56 років…

Колеги-ветерани часто згадують, що кращого спеціаліста з житлово-побутових питань, ніж Г.Желнінський, в профспілках області не було. Очолюючи багато років відповідний відділ облпрофоб’єднання, він опікувався забезпеченням людей житлом, комунальними та транспортними послугами, організацією харчування в робітничих їдальнях. За його безпосередньої участі, принципової позиції в області було проведено значну роботу з наведення порядку (проблем у цій сфері вистачало!) з обліком та розподілом житла на підприємствах, посилення контролю за якістю будівництва житла та об’єктів соцкультпобуту. І тут, звичайно, не обходилось без конфліктів, гнівних дзвінків з високих інстанцій. Але разом зі своїми співробітниками (серед них був і Віталій Дубіль, який згодом очолив облпрофцентр) він так поставив роботу житлово-побутового відділу, що до думки облпрофради дослухались і обласна влада, і господарники.

        За його в тому числі ініціативою на початку 90-х минулого сторіччя профспілки поставили дуже важливе для жителів області питання щодо необхідності збільшення норми виділення житла, що б допомогло багатьом поліпшити свої умови проживання. Але влада категорично з цим не погоджувалось, дійшло до серйозного конфлікту та навіть вимушеного ультиматуму з боку профспілок, які тоді почали все гучніше заявляти про себе. Профспілки не відступили і свого в підсумку добились – норму було збільшено.

        За консультаціями до Георгія Євгенійовича часто звертались не тільки спеціалісти галузевих профорганізацій, але й працівники комунальних та соціальних служб, журналісти. Свого часу прес-центр облпрофоб’єднання допоміг налагодити контакти з житлово-побутовим відділом провідного журналіста популярної в місті газети «Днепр вечерний» Івана Азарова. Людина дуже кваліфікована, допитлива та принципова, він якось зумів знайти спільну мову з таким же за характером Г.Желнінським і, регулярно буваючи у Будинку профспілок, набирався тут матеріалів та розсудливих висновків для своїх публікацій (особливо щодо збільшення тарифів, що було тоді головною темою). І вони, треба сказати, мали великий резонанс, додаючи авторитету як автору, так і профспілковим спеціалістам, які і таким чином формували в певній мірі громадську думку та впливали на соціальну політику влади.

        З профспілкам була пов’язана і майже вся трудова діяльність Володимира Максименка, генерального директора Дніпропетровського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», головного лікаря санаторію «Новомосковський» (зараз «Курорт Орлівщина»). Ряд років він працював довіреним лікарем облпрофради, ЦК профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості. Володимир Максимович багато зробив для поліпшення організації охорони здоров’я працівників, розвитку санаторно-курортної сфери. За його ініціативи було розпочато вивчення мінеральних вод Новомосковського регіону, що дозволило виявити їх значні лікувальні властивості і організувати їх застосування в санаторії.

        На початку 90-х, як згадують колеги, В.Максименко доклав дуже багато зусиль, свого здоров’я для відновлення роботи цього закладу, який перебував тоді в занедбаному стані. Він постійно приходив на оперативки в облпрофцентрі, зустрічався з керівниками галузевих профорганів, закликаючи надати необхідну допомогу. Зокрема, працівники апаратів облпрофоб’єднання та обкомів профспілок неодноразово брали участь у суботниках на території санаторію. За сприяння керівництва облпрофцентру, особисто його голови – Василя Ткаченка вдавалось вирішувати безліч проблем. І заклад почав поступово відновлюватися, ставши з часом одним з провідних в системі «Укрпрофоздоровниці» вже під керівництвом наступника Максименка – нинішнього гендиректора «Курорту Орлівщина» Олександра Андрієнка.

        Віддамо заслужену шану нашим колегам, невтомним трудівникам профспілкової ниви - Георгію Желнінському та Володимиру Максименку. Вони не жаліли себе, рано пішовши з життя. Але справа їх живе і розвивається.