Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

БУДУВАЛИ ОСНОВУ

Пам’ятаємо!                                         

До 120-річчя профспілок Придніпров’я

         У важкі післявоєнні роки профспілки Дніпропетровщини відігравали значну роль. Разом з народом вони піднімали країну з руїн.

         Восени 1948 р. з метою поліпшення координації профспілкової роботи владою було ухвалено рішення про відновлення діяльності республіканських та обласних рад профспілок, які так необгрунтовано були ліквідовані у пік репресій страшного 1937 р.

Очолити Дніпропетровську облпрофраду було довірено Олексію Олексійовичу Вешнікову, який до того керував ЦК профспілки робітників чорної металургії Півдня. За його плечами були робота на виробництві, в профспілкових органах.  

         Після визволення України 1943 р. Вешніков  займався відродженням профорганізацій на підприємствах, відбудовою металургійної галузі. Очолюване ним ЦК профспілки розташовувалось у Дніпропетровську, де було зосереджено чимало великих підприємств. Вешніков часто бував в їхніх трудових колективах, знав чим живуть працівники та профорганізації.

         Перша обласна міжспілкова конференція відбулась 2 листопада 1948 р. в Будинку культури ім. Ілліча за участі 147 делегатів. Відкриваючи її, О.Вешніков відзначив, що створювана рада профспілок «… покликана піднімати всю діяльність обласних, заводських та місцевих комітетів на рівень нових зрослих вимог… Для цього їм необхідно активно займатися узагальненням та розповсюдженням досвіду низових організацій, навчанням профактиву, піднімати роль керівників первинних структур, зокрема, профгрупоргів, поліпшувати зміст загальних зборів, виробничих нарад, розповсюджувати нові форми соціалістичного змагання, слідкувати за реалізацією двосторонніх зобов’язань колективних договорів» (свого часу їх теж навіщось відмінили, але після війни відновили).

         Найважливішим завданням було й розширення профспілкового членства. І з цією справою облпрофрада успішно впоралась: вже через два роки  чисельність облпрофцентру було збільшено майже вдвічі, до півмільйона чоловік. Великі завдання довелося вирішувати й у справі підвищення життєвого рівня трудящих, задоволення їх матеріально-побутових та культурних потреб. Були проблеми з охороною праці та її своєчасною оплатою.

         Міжспілкова конференція обрала головою ради О.Вешнікова, секретарем – Івана Дунаєва. В облпрофраді були такі відділи: оргмасовий, виробничої роботи та зарплати, охорони праці, житлово-побутовий, юридичний, фінансовий, соціального страхування, культмасової та фізкультурної роботи. Додамо, що створення облпрофрад 1948 р. завершилось I Українською республіканською міжспілковою конференцією, яка обрала   республіканську раду профспілок. І вже з перших кроків її діяльності дніпропетровці за багатьма напрямами були в числі найкращих.

         На  чолі облпрофради О.Вешніков перебував до 1953 р., після цього працював заступником голови облвиконкому. А на зміну йому прийшов теж досвідчений профспілковий лідер Федір Андрійович Гриньов. В роки війни він був командиром інженерно-будівельних підрозділів, а після - очолював житлово-побутовий відділ облпрофради, обком профспілки будівельників.

         В заслугу Гриньову можна поставити подальше зміцнення профспілкових організацій, вдосконалення роботи головного профспілкового штабу області, що, зокрема, відзначалось 1957 р. на урочистостях з нагоди 50-річчя радянських профспілок. В післясталінський період партія знов згадала про наймасовішу організацію трудящих, поклавши на неї нові відповідальні завдання.

         Серед найголовніших – було підняття продуктивності праці, для чого активізувалися механізми соціалістичного змагання, різні методи морального та матеріального стимулювання ефективної роботи. А ще – забезпечення людей житлом (ця тема була для будівельника Гриньову добре знайомою). Розгорталось, зокрема, індивідуальне будівництво. І вже на початку 1954 р.  в області було споруджено для робітників майже 45 тис. будинків. Починалась і епопея зі зведенням «хрущовок». А чого вартий такий факт: тільки-но відгриміла війна, а вже 1953 р. в області було оздоровлено 70 тис. дітей працівників!

         Облпрофраду Ф.Гриньов очолював до 1958 р., а потім працював директором взуттєвої фабрики.

         Голови облпрофради складного, напруженого післявоєнного періоду О.Вешніков і Ф.Гриньов чимало зробили для її становлення та розвитку.

  Пам’ятаємо!