Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

ПРОФСПІЛКОВЕ КРЕДО: З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Пам’ятаємо!

До 120-річчя профспілок Придніпров’я

     Продовжуємо розповіді про людей, які своє життя присвятили профспілкам, захисту людей праці і залишили по собі добру пам’ять.

          Тридцять років поспіль очолювала Верхньодніпровську районну організацію профспілки працівників освіти і науки Людмила Михайлівна Коваленко. Це свідчило про високу довіру до цієї людини, справжнього профспілкового лідера. Активна, життєрадісна, вона завжди притягувала до себе людей, згуртовувала профактив, що багато років  дозволяло районній профорганізації бути в числі кращих.

Маючи великий педагогічний досвід, дві вищі освіти (крім освітянської, ще й юридичну), прекрасно розбираючись в усіх галузевих проблемах, депутат районної ради, Л.Коваленко могла на рівних розмовляти з освітянськими керівниками області, району та й України, місцевими очільниками, твердо відстоюючи інтереси педагогів. Вона докладала чимало зусиль для того, щоб кожна первинка працювала творчо, впроваджувала в практику все нове, прогресивне. На високому рівні була робота районного профспілкового Будинку вчителя, яким опікувалась Людмила Михайлівна. Очолювала вона й жіночий клуб «Освітянка», який свого часу став лауреатом Всеукраїнського фестивалю самодіяльних художніх колективів профспілок.

        «Розкрию «секретну» формулу свого успіху, - розповідала Людмила Михайлівна на сторінках газети «Позиция» 9 грудня 2011 р. у презентації себе як учасниці міжгалузевого огляду-конкурсу облпрофоб’єднання «Профспілковий авангард». – Це безперервна самоосвіта, особиста дисциплінованість і відповідальність. Працелюбність, творчий ритм, доброзичливість і життєвий оптимізм, помножені на ефективну організацію роботи… Моє профспілкове кредо: з людьми і для людей».

        Чимало значила й правова підтримка з боку голови райкому, завдяки чому вдавалося відстоювати в судах права десятків освітян.

        Передовий досвід роботи Верхньодніпровського райкому профспілки з розвитку соціального діалогу, використання наданих законом прав і повноважень неодноразово відзначався президією обкому та ЦК галузевої профспілки, членом якого Л.Коваленко була чимало років. Брала вона як представник освітян і активну участь у діяльності обласної міжгалузевої ради профспілок, неодноразово ставала переможцем вже згадуваного вище міжспілкового конкурсу «Профспілковий авангард».

          Конкурентами верхньодніпровців за право першості багато років була Синельниківська районна профорганізація, яку очолювала Наталія Михайлівна Стаценко. Вона віддала освітянській ниві майже півстоліття: працювала вчителем, методистом та інспектором районного відділу освіти.

        З 1984 по 2013 рр., до останніх днів життя Н.Стаценко очолювала районну організацію. Вона багато зробила для її зміцнення, підвищення ефективності роботи по захисту соціально-економічних інтересів працівників галузі, розвитку соціального діалогу. Не забували й про духовний розвиток педагогів. За ініціативи та підтримки голови райкому майже щорічно видавалися книги творів місцевих вчителів, проводилися огляди художньої самодіяльності, виставки робіт прикладного мистецтва, вечорів та районних свят, масових спортивних змагань.

        Наталія Михайлівна завжди жила для людей. «Доброзичлива, усміхнена, уважна до кожного, - згадують її колеги, – вона наче була нашим сонечком, до якого всі намагалися бути якомога ближче. Спілкування з нею завжди було приємним і дуже корисним – бо Наталія Михайлівна могла поділитися цікавим досвідом роботи своєї організації». Тому й поважали Н.Стаценко як рядові члени профспілки, так і колеги, керівники всіх рангів. Вона також була серед лауреатів огляду-конкурсу облпрофоб’єднання на кращого профлідера «Профспілковий авангард».

        На груповому фото Н.Стаценко (крайня зліва) серед колег.

        Добру згадку залишив про себе й ще один профспілковий лідер – Володимир Максимович Івочка, який багато років очолював Магдалинівську районну профорганізацію освітян. Він теж користувався великою повагою серед колег і керівництва.

«Спокійний, сильний, завжди вольовий, - писали колеги про В.Івочку в обласній профспілковій газеті. – В профспілках твій голос був вагомий. Завжди відстоював права спілчан. До всіх проблем ніколи не байдужий. І з року в рік завжди нас захищав».

        Дуже любили Івочку й школярі. За своєю освітою він був вчителем фізкультури. Тому Володимир Максимович, крім захисної роботи, чимало уваги приділяв фізкультурно-оздоровчій та спортивній роботі серед освітян та членів їхніх родин. Він був ініціатором багатьох заходів та турнірів. Тому на честь В.Івочки в Магдалинівському районі традиційно проводяться присвячені йому змагання освітян зі спортивного туризму, які він колись започаткував (на фото).

        Пам’ятаємо!