Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ - НОРМА

Пам’ятаємо!

До 120-річчя профспілок Придніпров’я

Навіть в рамках  радянської компартійної системи, коли профспілки були жорстко в неї вмонтовані і  не мали права на самостійний курс, - найбільш масова організація трудящих  намагалась в міру своїх сил відстоювати права та інтереси людини праці. Були й лідери профспілок, які по-праву заслужили  добру згадку про себе – своїми справами та вірністю профспілковій справі.

Ці два профспілкових керівника – Володимир Петрович Самодрін та Ігор Олександрович Ситников (на фото поруч) довгі роки стояли на чолі Дніпропетровської обласної ради профспілок. Перший – як її голова з 1970 по 1987 рр., другий - був секретарем облпрофради і фактично першим заступником Самодріна. Разом з колегами вони підняли роботу облпрофцентру на дуже високий рівень.

          Колеги згадують В.Самодріна як людину енергійну, ініціативну. Він буквально бурлив ідеями, спрямованими як на поліпшення профспілкової роботи, так і на посилення захисних функцій профспілок. Цими своїми проєктами він запалював не тільки профактив, але й, що важливо, органи влади, господарських керівників. Облпрофрада всіляко підтримувала директорів, які дбали не тільки про виробничі показники, але й про людей. В той же час і питали з них профспілки в рамках наданих їм законом повноважень досить жорстко як за соціальну сферу, так і за дотримання трудового законодавства, законодавства з охорони праці. А з цим в ті часи було чимало проблем, про що свідчили численні звернення людей до профорганів.

        Зокрема, велика увага в області приділялась будівництву на підприємствах санаторіїв-профілакторіїв, їдалень, побутових об’єктів. Однією з кращих була Дніпропетровщина і в організації дитячого оздоровлення.

Постійно облпрофрада та її керівник піклувалися забезпеченням працівників житлом, якісними торгово-побутовими та транспортними послугами. Профспілки тоді слідкували за справедливим розподілом житла та забезпеченням його якості - без підпису профспілкових представників акти про прийомку житла не були дійсними. А скільки за їх наполягання було відкрито торгово-побутових закладів безпосередньо біля прохідних підприємств, що було дуже зручним для їх працівників.

        Облпрофрада під керівництвом В.Самодріна займалась і вирішенням питань агропромислового комплексу. За підтримки облпрофради, була налагоджена системна допомога селянам від промислових підприємств області. Насамперед, що стосувалось вирішення соціально-побутових питань. Неодноразово стан справ у цій важливій галузі розглядався на пленумах облпрофради. Та, на жаль, продовольча ситуація майже не поліпшувалась і профспілкам, як і в перші післявоєнні роки, знов довелося на початку 1980-х займатися організацією на заводах підсобних господарств, зведенням там теплиць, виділенням містянам городів, садового обладнання та насіння, щоб вони могли забезпечити сім’ї продуктами.

          Дбав В.Самодрін й про кадрові питання. Заступники голови – секретарі облпрофради І.О.Ситников, В.М.Ткаченко, А.В Полішенко, керівники галузевих відділів – В.І. Казаченко, Г.Є. Желнінський, В.П.Обуховський, О.В.Левковський, А.П.Кожушко, М.І.Бессараб, В.М.Паливода та інші були спеціалістами високого рівня, до голосу яких дослухались влада і роботодавці. Не дивно, що за досвідом до дніпропетровців часто приїжджали їхні колеги з інших регіонів.

        Надійною правою рукою В.Самодріна, як уже згадувалось, був І.О.Ситников, теж дуже досвідчена й мудра людина. Металург з діда-прадіда, він мав досвід господарської, партійної роботи, обирався заступником голови завкому профспілки трубопрокатного заводу. Кілька років Ігор Олександрович очолював обком профспілки металургів, де зарекомендував себе як людина активна та принципова. Дуже гучною свого часу була, зокрема, історія, коли на вимогу профспілкової техінспекції обкому та за наполяганням його голови перед органами влади було жорстко поставлено питання закриття аварійної аглофабрики на одному з металургійних підприємств області. Профільне міністерство роками не могло вирішити питання її капітального ремонту, що створювало реальну небезпеку для тих, хто там працював. І тільки після втручання профспілки гроші на це в міністерстві знайшли.

        Після обкому Ситников 12 років був у керівництві облпрофради. Одним з напрямів його роботи був розвиток фізкультурно-спортивних колективів профспілок. Ряд років він опікувався нашим футбольним клубом «Дніпро», і за роки його президентства в ньому команда ставала чемпіоном та призером всесоюзного чемпіонату, представляла нашу країну на зарубіжних стадіонах. В останні роки Ігор Олександрович працював відповідальним секретарем обласної ради ветеранів, де теж зробив чимало доброго для людей.